Земфіра – героїня поеми А. С. Пушкіна «Цигани»

Земфіра – характеристика персонажа

Земфіра — молода придунайська циганка, що полюбила російського напівдобровільного вигнанця Алеко й приведшая його в табір. 3. принципово відрізняється від всіх інших героїнь «байронічних» поем Пушкіна. У результаті зустрічі із чужим культурно-історичним досвідом вона не міняється сама — і не міняє свого обранця, «російського європейця». Який читач зустрічає 3. на початку поеми — вільної, жагучий, безтурботної, — такий проводжає в могилу (коли, знудивши дворічним зв’язком з Алеко, вона відкрито воліє йому цигана — і гине від кинджала російського ревнивця). 3. покликана персоніфікувати незмінне беззаконня, мінливу безтурботність «дикої» волі — і тільки. Її сюжетне призначення складається не в тім, щоб (подібно черкесці з «Кавказького бранця») вийти за межі первісної природності; не в тім, щоб (подібно Марії в «Бахчисарайському фонтані») осінити магометанську душу закоханого в неї героя християнським хрестом. Але винятково в тім, щоб спровокувати Алеко (ніяк переслідуваного законом) на винесення «вироку» і ціною своєї загибелі виявити неможливість послідовної відмови від «цивілізації», неможливість для європейця знайти щастя в природному світі.

(function(){