ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ АСПЕКТИ В ПЕРСОНАЖАХ ГОГОЛЯ

Твору Гоголя охоплюють період 40-х років XIX століття. Це час розгулу бюрократії й чиновницької сваволі в Росії. Це також час нещадної експлуатації народу, пригнобленого й безправного, живучого в умовах кріпосництва. Гоголь — великий письменник і громадянин свого часу. Він перший у російській літературі спробував так масштабно сатирично зобразити корисливих чиновників, підлабузників, що використають дурість інших у своїх метах

Перу Гоголя належить багато добутків, у яких тема викриття хабарників, підлабузників, низькопоклонників стала центральної. Це поема «Мертві душі», у якій письменник висміяв суспільство поміщиків-кріпосників , чиновників — бюрократів; комедія «Ревізор», повести «Ніс» і «Шинель», що показують недалекість людей, керуючих державою

Соціально-історичні риси властиві всім героям Гоголя, Що Існувала соціальна дійсність наклала глибокий відбиток на характери й погляди людей того часу. Це можна бачити в будь-якому творі Гоголя. Візьмемо, наприклад, «Мертві душі». Тут виведена ціла галерея моральних виродків, типажів, імена яких стали загальними. Гоголь послідовно зображує поміщиків, чиновників і головного героя поеми ділка Чичикова.

Зупинимося докладніше на типах поміщиків. Всі вони — визискувачі, що висмоктують кров із кріпаків. Але п’ять портретів, виведених у добутку, все-таки відрізняються друг від- друга. Усім їм властиві не тільки соціально-історичні, але й загальнолюдські риси й пороки. Наприклад, Манилов. Він не просто дурний мрійник, нічого не робить, що не бажає трудитися. Всього його заняття складаються з вибивання попелу із трубки на підвіконня або в необґрунтованих прожектах моста через ставок так купецьких крамниць, у яких буде продаватися всяка їжа для селян. Образ Манилова — відкриття Гоголя. У російській літературі він знайде продовження у творчості Гончарова. До речі, як Манилов, так і Обломів став загальними образами

В іншій главі з’являється «дубинноголовая» Коробочка, але цей образ не так однобокий, як прийнято писати про нього в критичних дослідженнях. Настасья Петрівна по суті своєї — жінка добра, гостинна (адже Чичиков попадає до неї вночі, збившись із дороги) і навіть хлібосольна. Вона не так тупа, як прийнято про неї думати. Вся її так звана «тупість» виникає тому, що вона боїться продешевити, продати «мертві душі» собі в збиток. І Коробочка по-своєму морочить Чичикова. Але той факт, що вона практично й не дивується досить дивному й несподіваному реченню Чичикова, говорить, більше про її безпринципність, чим отупости.

Говорячи про поміщиків, не можна не згадати їхню спрагу накопичення, наживи й глибокої ощадливості у всіх з делах, що. Такий Собакевич. Це людина, безперечно, хитрий і розумний, адже він першим з поміщиків зрозуміла, навіщо Чичиков скуповує мертві душі. Зрозумів і надув, підсунувши в списки померлих селян жіноче ім’я Єлизавета Горобець, що він написав через «ер» (твердий знак).

Але спрага накопичення приводить і до своєї абсолютної протилежності — до вбогості. Ми спостерігаємо це в Плюшкине, вічному образі Скупого. Плюшкин перетворився практично у тварина, втратив навіть підлогу (Чичиков приймає його спочатку за жінку), став «дірою на людстві». Бюрократизм і самодержавство сприяють появі в Росії ділків, подібних

Чичикову, готових іти до своєї мети по головах інших, більше слабких людей, розштовхуючи всіх ліктями. Підтвердженням цьому служить історія життя самого Чичикова: спочатку він «надув» свого вчителя, потім повитчика, потім свого товариша-митника. Гоголь зумів показати, що пристрасть наживи вбиває в людині все людське, розтліває його, омертвляє його душу

У комедії «Ревізор» перед нами та ж дурість, боягузтво, непорядність героїв. Головний герой Хлестаков — уособлення щиросердечної порожнечі, фанфаронства, тупості. Він схожий на порожню посудину, якому можна наповнити чим завгодно. Саме тому чиновники повітового міста NN приймають його за поважну особу: Вони хочуть бачити в ньому ревізора, і він поводиться саме так, як, по їхніх поняттях, повинен поводитися ревізор-хабарник. В образі Хлестакова Гоголь висміює щиросердечну порожнечу, хвастощі, прагнення видати бажане за дійсне

У творах Гоголя показані не тільки соціально-історичні типи людей, але й загальнолюдські пороки: порожнеча, дурість, жадібність, прагнення до наживи. Герої Гоголя безсмертні, тому що безсмертно людські пороки

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам