Тема російської природи в романі А. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін»

Колекція творів: Тема російської природи в романі А. С.Пушкіна «Євгеній Онєгін»

«Але, може бути, такого роду

Картини вас не залучать:

Все це низька природа;

Витонченого не багато отут».

А. С.Пушкін

Коли В. Г.Бєлінський називав роман «Євгеній Оне-Гин» «енциклопедією російського життя», те, у першу оче-редь, звичайно, виділяв розмаїтість сцен і картин про-щественной життя, сільського й міського побуту, поки-занних письменником. Але в цій «енциклопедії» помітне місце зайняли також опису природи, які появ-ляются на сторінках роману те у вигляді окремих штри-хов і порівнянь, то у вигляді розгорнутих картин у скільки строф

Цікаво відзначити, що широко описувати рідну природу поет починає тільки із четвертого розділу, у до-торою перед нами поступово розкривається поетичес-кая душу Тетяни. Здається, що автор через восприя-тие природи намагається показати характер героїв. У Ла-Риной зливається особливе сприйняття любові, життя й природи. І недарма адже Пушкін говорить:

Тетяна (російська душою,

Сама не знаючи чому)

З її холодною красою

Любила російську зиму…

Можна догадатися, чому із всіх пір року Алек-Сандр Сергійович вибрав саме зиму, щоб подчерк-нуть «руськість». Адже перше, що завжди відзначали ино-странци, що жили в Росії, це довга зима (подібної немає в Європі), російські холоди, засніженість. Це для нашої країни, можна сказати, характерний час року

А от над нашим летом (не на Нижній Волзі, звичайно) північніше Москви романіст посміюється:

Але наше північне літо,

Карикатура південних зим,

Мигне й немає…

Якщо, розповідаючи про своєму «милому ідеалі», творець роману дає соковиті, вільні описи, те непоетич-ний Онєгін часом викликає в нього злегка насмешли-витті відношення до природи. Навіть порівняння, які вживає Євгеній, говорять, наскільки він равноду-шен до її крас. Так, у розмові з Ленским, він срав-нивает Ольгу з місяцем:

Кругла, червона особою вона,

Як цей дурний місяць

На цьому дурному небокраї

Але ж і Тетяна в п’ятому розділі теж рівняється з лу-ний, але зовсім по-іншому: «И ранкового місяця блідни…»

Онєгін нудьгував у місті, де «дорівнює він позіхав серед модних і стародавніх зал». Так само нудно йому й в име-нии, хоча «село, де нудьгував Євгеній, була прелест-ний куточок».

Сам творець роману у віршах, замкнений довгий час у Михайлівськім, безсумнівно, і глузував з обридлої сільської одноманітності, і рвався в столицю, але одночасно й насолоджувався красами рідної природи. Як відомо, найбільше любив він осінь

Уж небо восени дихало,

Уж рідше сонечко блищало

Коротше ставав день,

Лісів таємничий покров

Із сумним шумом оголювалася,

Лягав на поля туман,

Гусаків крикливих караван

Тягся до півдня…

Опису природи в добутку нерозривно свя-зани з життям народу, підкреслюється єдність крес-тьянского побуту й природи. Пушкіна їдко противопос-тавляет своє «низьке» опис полів і лісів тому, як інші поети описують природу «розкішним складом» у романтичному стилі. Але саме ці картини » низ-який природи» дивно глибоко западають вдушу.

Зима!.. Селянин, тріумфуючи,

На дровнях обновляє шлях;

Його конячка, сніг почуя,

Плететься рисяча як-небудь;

Бразди пухнаті підриваючи,

Летить кибитка відважна;

Ямщик сидить на передку

У кожусі, у червоному поясі

От бігає двірський хлопчик,

У полозки Жучкові посадивши,

Себе в коня перетворивши;

Пустун вуж заморозив пальчик:

Йому й боляче, і смішно,

А мати загрожує йому у вікно…

Великий художник слова у своїх описах дуже різноманітний. Стиль і мова його описів постійно ме-няются залежно від того, які мети він ставить. Тільки що я привів побутову замальовку. А в сценах сну Тетяни, така ж романтичного, як і любов цієї дівчини до свого героя, і природа стає таин-ственной, загадкової

Перед ними ліс; недвижні сосни

У своїй нахмуреній вроді;

Обтяжені їхні галузі всі

Жмутами снігу; крізь вершини

Осик, беріз і липнув нагих

Сіяє промінь світил нічних;

Дороги немає; кущі, стромовини

Заметіллю всі занесені,

Глибоко в сніг занурені

А місце, де поховане Ленский, «поет замислений, мрійник», убитий приятельською рукою, знову описа-але так, щоб підкреслити, якої бачив мир цей юнак

Є місце: уліво від селенья,

Де жив вихованець вдохновенья,

Дві сосни коріннями срослись;

Під ними струмки звилися

Струмка соседственной долини

Там орач любить відпочивати,

И жниці у хвилі занурювати

Приходять дзвінкі глечики;

Там у струмка в тіні густий

Поставлений пам’ятник простий

Прекрасні пушкінські описи зими й осіни. І мені хочеться закінчити твір не менш чудесним описом весни, яким починається сьома глава:

Гнані весняними променями,

З околишніх гір уже снігу

Утекли мутними струмками

На потоплені луги

Посмішкою ясною природа

Крізь сон зустрічає ранок року;

Синіючи блищать небеса

Ще прозорі ліси

Начебто пухом зеленіються

Бджола за даниною польовий

Летить із келії воскової

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам