Проблематика роману М. А. Булгакова «Біла гвардія»

Колекція творів: Проблематика роману М. А. Булгакова «Біла гвардія»

Все пройде. Страждання, борошна,

Кров, голод і мор. Меч зникне,

А от зірки останут-ся, коли й

Тіні наших справ і тіл не залишиться на землі

М. Булгаков

В 1925 році в журналі «Росія» були надруковані дві пер-вие частини роману Михайла Опанасовича Булгакова «Біла гвардія», які відразу привернули увагу цінителів рус-ской літератури

На думку самого письменника, «Біла гвардія» — «це упор-ное зображення російської інтелігенції як кращого шару в нашій країні…», «зображення интеллигентско-дворянської родини, кинутої в роки Громадянської війни в табір білої гвардії». Тут повествуется про дуже складний час, коли неможливо було відразу у всім розібратися, усе зрозуміти, при-мирити в самих собі суперечливі почуття й думки. У цьому романі запам’яталися ще не остиглі, пекучі спогади про місто Києві під час Громадянської війни

Я думаю, що у своєму творі Булгаков хотів утвер-дить думка про те, що люди, хоч і по-різному сприймають події, по-різному до них ставляться, прагнуть до спокою, до устояному, звичному, сформованому. От і Турбиним хочеться, щоб всі вони всією родиною дружно жили в батько-ской квартирі, де з дитинства все привично, знайомо, де будинок — міцність, завжди квіти на білосніжній скатертині, музика, книги, мирні чаювання за більшим столом, а по вечорах, коли вся родина в зборі, читання вголос і гра на гітарі. Їхнє життя розвивалося нормально, без яких-небудь потрясінь і загадок, нічого несподіваного, випадкового не приходило в їхній будинок. Тут усе було строго організоване, упорядковано, опре-ділено на багато років уперед. І якби не війна й революція, то життя їх пройшла б у спокої й затишку. Але страшні події, що відбуваються в місті, порушили їхні плани, перед-положення. Прийшов час, коли потрібно було визначити свою життєву й цивільну позиції

Я думаю, що не зовнішні події, що передають хід рево-люции й Громадянської війни, не зміна влади, а нравст-венні конфлікти й протиріччя рухають сюжетом «Білої гвардії». Історичні події — це тло, на якому рас-криваются людські долі. Булгакова цікавить внут-ренний мир людини, що попали в такий вир подій, коли важко зберігати своя особа, коли важко залишатися самим собою. Якщо на початку роману герої намагаються відмахнути-ся від політики, то потім ходом подій утягуються в саму гущавину революційних зіткнень

Олексій Турбін, як і його друзі, — за монархію. Все нове, що входить у їхнє життя, несе, йому здається, тільки пло-хое. Зовсім політично нерозвинений, він хотів тільки одного — спокою, можливості радісно пожити біля матері, любого брата й сестри. І тільки наприкінці роману Турбіни разочаровиваются в старому й розуміють, що немає до нього воз-врата.

Моментом перелому для Турбиних і інших героїв ро-мана стає день чотирнадцяте грудня 1918 року, сра-жение з петлюрівськими військами, що повинне було стати пробій сил перед наступними боями із Червоною Армією, а обернулося поразкою, розгромом. Мені здається, що опис цього дня бою — серце роману, його центральна частина

У цій катастрофі «біле» рух і такі герої роману, як Итман, Петлюра й Тальберг, розкриваються перед участ-никами подій у своєму щирому світлі — з гуманністю й зрадництвом, з боягузтвом і підлістю «генералів» і «штаб-них». Спалахує здогад, що все — ланцюг помилок і заблуж-дений, що борг не в захисті розваленої монархії й пре-дателя гетьмана й честь у чомусь іншому. Гине царська Рос-Ця, але Росія — жива…

У день бою виникає рішення про капітуляцію білої гвардії. Полковник Малишев вчасно довідається про втечу гет-мана й дивізіон свій устигає вивести без втрат. Але вчинок цей дався йому нелегко — може бути, самий рішучий, самий відважний учинок у його житті. «Я, кадровий офіцер, винесший війну з германцями… на свою совість беру й відповідь-ственность, всі!., всі!., вас попереджаю! Вас посилаю додому! Зрозуміло? »

Полковникові Най-Турсу це рішення прийде приймати кілька годин через, під вогнем супротивника, у середині ро-кового дня: «Хлопців! Хлопців!.. Штабні стегви!..» Останні слова, які у своєму житті вимовив полковник, були про-ращени до Николке: » Унтег-Цег, бгостьте геройствовать до чег-тям…» Але він, здається, висновків не зробив. Уночі після смерті Ная Николка ховає — на випадок петлюрівських обшуків — револьвери Най-Турса й Олексія, погони, шеврон і картку спадкоємця Олексія

Але день бою й последовавшие потім півтора місяця петлюрівського панування, я думаю, занадто малий строк, щоб недавня ненависть до більшовиків, «ненависть гаряча й пряма, та, котра може рушити в бійку», пері-ішла у визнання супротивників. Але ця подія зробила віз-можним таке визнання вдальнейшем.

Багато уваги Булгаков приділяє з’ясуванню позиції Тальберга. Це антипод Турбиних. Він кар’єрист і приспособ-ленец, боягуз, людина, позбавлена моральних підвалин і нравст-венних принципів. Йому нічого не варто поміняти свої убеж-дения, аби тільки це було вигідно для його кар’єри. У Лютий-Ской революції він першим начепив червоний бант, брав участь в арешті генерала Петрова. Але події швидко замілина-розжарюй, у місті часто мінялися влади. І Тальберг не встигав у них розбиратися. Уже на що здавалося йому міцним положення гетьмана, підтриманого німецькими багнетами, але й це, учора таке непорушне, сьогодні розпалося, як порох. І от йому треба бігти, рятуватися, і він кидає свою дружину Олену, до якої харчує ніжність, кидає службу й гетьмана, якому недавно поклонявся. Кидає будинок, родину, вогнище й у страху перед опас-ностью біжить у невідомість…

Всі герої «Білої гвардії» витримали випробування време-ньому й стражданнями. Тільки Тальберг у погоні за удачею й сла-виття втратило саме коштовне в житті — друзів, любов, Батьківщину. Турбіни ж змогли зберегти свій будинок, зберегти життєві цінності, а головне — честь, зуміли встояти у вирі з-битий, що охопили Росію. Ця родина, випливаючи думки Булга-Кова, — втілення кольору російської інтелігенції, те поко-ление молодих людей, що намагається чесно розібратися в що відбувається. Це та гвардія, що зробила свій вибір і залишилася зі своїм народом, знайшла своє місце в новій Росії

Роман М. Булгакова «Біла гвардія» — книга шляхи й ви-бору, книга прозріння. Але головна думка авторська, я думаю, у наступних словах роману: «Все пройде. Страждання, борошна, кров, голод і мор. Меч зникне, а от зірки залишаться, коли й тіні наших справ і тіл не залишиться на землі. Немає жодного людини, який би цього не знав. Так чому ж ми не хочемо звернути свій погляд на них? Чому? » І весь роман — це заклик автора до миру, справедливості, правді на землі

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам