Зображення села в розповіді «Матренин двір» (по розповіді А. И. Солженицина)

Колекція творів: Зображення села в розповіді «Матренин двір» (по розповіді А. И. Солженицина)

Вихідна назва розповіді «Матренин двір» — «Не коштує село без праведника», остаточне дав А. П. Твардовский. При надрукуванні на вимогу ре-дакции рік дії 1956 помінявся на 1953, тобто дохру-щевским часом. Через цього початок оповідання мінялося. Уперше розповідь надрукована в «Новому світі», 1963, №1. Перший піддадуть атаці радянської преси. Зокрема, авторові вказувалося, що не використано досвід заможного сусіднього колгоспу, де председате-лем був Герой Соціалістичної Праці. Критика не доглядела, що він і згадується в розповіді як уничто-житель лісу й спекулянт. Розповідь повністю автобиог-рафичен і достовірна. Життя Матрени Василівни Захарової і її смерть відтворені як були. Ис-Тинное назва села — Мильцево, Курловского рай-вона, Володимирської області

Погляд А. И. Солженицина па село 50- 60-х років відрізняється суворою й жорстокою правдою. Деталі, під-мічені автором, красномовніше довгих рассужде-ний. «Що на сніданок, вона не повідомляла, так це й дога-датися було легко: картовь необлуплена, або суп кар-тонний (так вимовляли все в селі), або каша яч-невая (іншої крупи в той рік не можна було купити в Торфопродукте, та і ячну-те з бою — як самої деше-виття, нею відгодовували свиней і мішками брали)». По-цьому редактор журналу «Новий мир» А. Т. Твардовский наполіг замінити час дії розповіді з 1956 на 1953 рік. Це був редакторський хід у надії пробити до пуб-ликации новий добуток Солженицина: події в розповіді переносилися в часи дохрущевской отте-пели. Уже занадто тяжке враження залишає зображена картина. «Облетіли листи, падав сніг — і потім танув. Знову орали, знову сіяли, знову жали. І знову облітали листи, і знову падав сніг. І одна рево-люция. І інша революція. І все світло перевернулося». В основі розповіді звичайно лежить випадок, розкриваю-щий характер головного героя. По цьому принципі стро-ит своя розповідь і Солженицин. Доля закинула героя-оповідача на станцію з дивним для російських місць назвою — Торфопродукт. Тут «стояли колись і пе-рестояли революцію дрімучі, неперехожі лісу». Але потім їх вирубали, звели під корінь. У селі вже не пекли хліба, не торгували нічим їстівним — тол став убогий і бідний. Колгоспники «до самих білих мух усе в колгосп, усе в колгосп», а сіно для своїх корів приходь-лось набирати вже з-під снігу. Характер головної геро-ини розповіді, Матрени, автор розкриває через траги-ческое подія — її загибель. Тільки одна портретна деталь постійно підкреслюється автором — » лучезар-ная», «добра», «перепрошуюча» посмішка Матрени. Ок-Ружающий мир Матрени в її темнуватій хаті з біль-шой росіянці піччю — це як би продовження її самої, часточка її життя. Усе тут обмежено й естествен-але: і шарудливі за перегородкою таргани, шерех до-торих нагадував «далекий шум океану», і колченогая кішка, і миші, які в трагічну ніч загибелі Матрени так металися за шпалерами, начебто сама Мат-Рена «невидимо металася й прощалася отут з хатою сво-їй». Улюблені фікуси «заполонили самітність хозяй-ки безмовної, але живою юрбою». Ті самі фікуси, що рятувала один раз Матрена при пожежі, не думаючи про скуд-ном нажите добро. «Переляканою юрбою» завмерли фи-шмати в ту страшну ніч, а потім назавжди були вине-сени з хати…

Історію життя Матрени автор-оповідач развора-чивает не відразу, а поступово. Багато горя й несправед-ливости довелося їй сьорбнути на своєму столітті: розбита любов, смерть шістьох дітей, втрата чоловіка на війні, пекельна праця в селі, важка неміч-хвороба. У судь-бе Матрени сконцентрована трагедія сільської російської жінки — найбільш виразна, вопию-щая. Але вона не озлилася на цей мир, зберегла добрий настрій, почуття радості й жалості до інших. Жила Матрена вбого, бідно, самотньо — «по-терянная баба», виснажена працею й хворобою. Род-ние майже не з’являлися в неї в будинку, побоюючись, по-види-мому, що Матрена буде просити в них допомоги. Нещад-Але все користувалися Матрениной добротою й простоду-шием — дружно засуджували за це.

Смерть героїні — це початок розпаду, загибелі моральних підвалин села, які кріпила своєї жиз-нью Матрена. Вона єдина жила у своєму світі: вус-траивала своє життя працею, чесністю, добротою й терпінням, зберігши свою душу й внутрішню свобо-ду. Але Матрена вмирає й «гине» все село: «Всі ми жили поруч із нею й не зрозуміли, що є вона той са-мий праведник, без якого, по прислів’ю, не коштує село. Ні місто. Ні вся земля наша».

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам