«Жахливе століття, жахливі серця!»

Колекція творів: “Жахливе століття, жахливі серця!»

Пушкін для мене не застиглий еталон, не

Догма, це й життя, і сльози, і любов – цілий мир,

Багатства якого невичерпні

С. Гейченко

Ще й ще раз звертаюся до творчості Пушкіна, перечи-тиваю незабутні вірші великого поета

Художній мир Пушкіна, часто незбагненний по об’ємності, при видимій структурній простоті те саме що есте-ственному мир природи. Усе тут взаємозалежно й сораз-розмірно: однаково гармонійно сусідять один з одним схід-ние й контрастні відтінки почуттів, страстей, думок, ситуа-ций, подібно тому, як у тому самому пейзажі органічно сполучаються подібні й контрастні відтінки кольору. Уважаю, що той, хто позбавлений відчуття пушкінського миру, настільки збитковий духовно, як і той, хто чому-або позбавлений почуття род-ний природи

Поет учить почувати захід і смак поезії природи, поезії рідного російського народу: “Там росіянин дух… там Руссю пахне”.

Добрий і розумний, Пушкін нагадує про великі багатий-ствах росіянці душі, про її волелюбність, шляхетність, про чоловіка-ственной боротьбі за щастя, мир і справедливість. Все це знаходиш у пушкінських віршах, якщо замислюєшся над тим, які думки й почуття володіли поетом, коли він созда-вал свої добутки. Пушкіна писав тільки про те, що його хвилювало, на що він не міг не відгукнутися своєю чуйною й всеосяжною душею

Його поезія вся дзенькає від слів “друг”, “брат”, “товариш”, “дружба”, “приятельство”. Вона звернена до друзів, дружба пері-полняет неї. От палкий обіг: “про други”, “мій перший друг, мій друг безцінний”, “ліцейського життя милий брат”, “товариш милий, друг прямій”.

Головна турбота Пушкіна – вірна й навіть вічна дружба:

Друзі мої, прекрасний наш союз!

Він як душу нероздільний і вічний…

Поет гордий тим, що “дружбі плів вінок”. Сам він визнає-ся: “Щастя моїх друзів мені було солодким утешеньем”. Для Пушкіна зрада дружбі – злочин

У вільнолюбному вірші “Село”, забороненому при житті поета, читаю:

Друг людства сумно зауважує

Скрізь неуцтва згубна ганьба

Друг людства, що ненавидить рабство, що мріє “про часи прийдешніх, коли народи, звади забувши, у велику родину з’єднаються”, – такий Пушкін

Поет немов задався метою подружить геть усе: праця в нього став “другом Аврори златой”, калмик – “іншому степів”, скіпа в селянській хаті – “зимових друг ночей”, “вигодуваний у неволі орел молодий” – вірний товариш в’язня, а морський прибій звучить “як друга ремство заунив-ний”. “Прощайте, друзі!” – сказав умираючий Пушкін книгам у своєму кабінеті. Поет мріяв про те, що його власні рядки – його друзі – у віддаленому майбутньому нагадають про нього, про Пушкіна, “як вірний друг, нагадає хоч єдиний звук”.

И от уже більше 200 років нагадують його вірші про великого й мудрого друга всіх – Пушкіні

Перший наш поет був образованнейшим людиною своє-го часу. Пізнання його в області історії, філософії, по-литической економії, літератури різних країн і століть не перестають дивувати нас і сьогодні. Його добутку впити-вают у себе всю цю інформацію, виражаючи її ненастирливо, з більшим почуттям міри й добірністю

Будь-який добуток поета – це шедевр. От переді мною вірш “До моря” (1824 г). “Прощай, вільна стихія…” Воля насамперед залучає поета. У вира-жении “вільна стихія” поняття волі ще посилене тим, що епітет “вільна” віднесений до слова “стихія”, до-торое в собі самому вужі несе зміст нічим не зв’язаний-ний, вільної сили

Образ моря рисується як образ якогось живого бога-тиря, і не випадково епітет “нескоримий” поставлений у чоловічому роді. Тут і краса моря, і його міць. Поет любить і його “тишу у вечірню годину й норовливі пори-ви”, говорить про “урочисту вроду” моря. З любов’ю обіцяє пам’ятати його

…скелі…затоки

И блиск, і тінь, і говір хвиль

Таке море – тільки в Пушкіна. І хіба це не визива-ет замилування?

У поезії Пушкіна безліч картин природи, і всі вони чудові, всі вони прекрасні, всі вони хвилюють Душу

А скільки прекрасних слів про любов написано поетом! От незабутній вірш “ДО**” (“Я пам’ятаю чуд-ное мгновенье”)- Це шедевр світової любовної лірики. У ньому у високому ступені поетично й щиро виражена любов. Це почуття повно високої краси, гуманності, шляхетності

Хвилює в поезії Пушкіна і його постійна турбота про те, що потрібно жити так, щоб нащадкам було що згадати

Пройде він повз вас у мороці ночі

И про мене згадає

Треба думати не тільки про себе, затверджує поет, але й про інших, про идущих на зміну. Треба, як говорять, “залишити по собі гарну пам’ять”. Ця думка звучить у вірші “Знову я відвідав” (1835 р.).

Близькі до цих думок і вірші з елегії ” чиБроджу я уздовж вулиць гучних”:

…Я говорю: промчаться роки,

И скільки тут ні видно нас,

Ми все зійдемо під вічні зводи -

И чий-нибудь вуж близький година. …

И нехай у гробового входу

Младая буде життя грати…

Автор підводить до думки про необхідність доброї, діючий-ний зв’язку між поколіннями, про те, щоб жити для буду-щего, а не тільки для себе

Прекрасний у поезії Пушкіна й образ поета. Це мудрий гуманіст, що роздумує над ходом часу, що розуміє закономірність що відбувається, любляче життя й людей, у самому сумі, що прийшов до світлого погляду на майбутнє. “Загальний колорит поезії Пушкіна, і особливо лириче-ской, – внутрішня краса людини й що плекає душу гу-манность”, – писав В. Г. Бєлінський

Поезія Пушкіна – це невичерпне джерело, що, як у казці, напуває “живою водою” усіх, хто доторкається кнему.

Крім радості спілкування з людиною глибокого розуму й палкого, шляхетного серця, вона дарує нам “нез’ясовані наслажденья”, виховує в нас “почуття добрі”, учить лю-бити й розуміти “геній чистої краси”.

Вірші Пушкіна – це й живопис, і музика. Вони сопро-вождают нас із самого раннього дитинства. І щораз, возвра-щаясь до них, знаходиш у них щось нове

Я повністю згодна з Володимиром Гоцуленко, що у книзі “Тропа до Пушкіна” говорив:

И пушкінським віршам

Звучати на світі білому,

Покуда в нас самих,

Як радісна звістка,

Живуть всупереч

лихам, ЩоТрапляються,

Надія й любов,

Достоїнство й честь

И якщо можна жити з оглядкою, інакше,

Піклуючись лише про те,

Щоб дати душі спокій, -

Скажіть, отчого

Украдкою ми плачемо над пушкінським рядком,

Над пушкінським рядком?

(function(){