Збірник віршів Поля Верлена «Сатурнические поеми»

Коли в 1866 році в Парижу вийшов збірник віршів починаючого поета Поля Верлена “Сатурнические поеми”, читачі навряд чи звернули увагу на його ліричні опуси; настільки несхожі вони були на твори сучасників. Тоді все зачитувалися поезією парнасцев, захоплювалися витонченою ясністю віршів Ш.М.Р. Леконта де Лиля, бездоганністю форм і чіткістю образів Ж.М. де ередиа. А новий поет відкривав зовсім незнайомий, какойто нематеріальний мир звуків, заходів і квітів, що сприймається на рівні відчуття, враження

Це були вірші про смутні пейзажі, несказанний сум, тугу, осінній самітності в сутінках душі й природи, про розчарування й невідворотність долі. Він уже тоді передчував фатальну приреченість людини, породженого під знаком Сатурна,

…Я знаю, хто породжений під вещею зіркою

Сатурна жовтого, настільки шанованого волхвами,

Тому доля загрожує незліченними скорбями:

Зніяковіє дух його тревожною мрією,

Неспроможний розум у ньому замовкне перед долею,

И ядовитою горячею волною

Поллється кров його кипящею струею;

Тужачи, відлетить на небо ідеал, любові

Адже жінка, за його словами, – це запрошення ксчастью.

(function(){