Характер конфлікту в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти»

Колекція творів: Характер конфлікту в романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти»

Суспільно-політична й історична обстановка в Росії наприкінці 50-х років XIX століття було дуже неясної й напруженою. Поразка в Кримській війні, ріст активності народних і суспільних мас, криза поміщицького господарства, початок зміни свідомості людей змушували переоце-нивать провідну роль російського дворянства й росіянці аристо-кратии як основи культурно-моральної й соціальної міцності Росії. Цей історичний період знаменується по-явищем “нових людей» – різночинців – утворених ин-теллигентов, які заявляють про своє неприйняття моральний-них і культурних норм життя дворянства й, ґрунтуючись на матеріалістичному світогляді, говорять про необхідність зміни життя в Росії, аж до зміни соціального ладу шляхом революції. Під сумнів ставляться моральні идеа-ли дворян, культура, мистецтво, релігія – словом, всі, на чому тримався ідеалістичний світогляд росіянці арис-тократии. Природно, що таке розходження в поглядах не могло не породити конфлікт між цими суспільними групами. Траплялося, що протиріччя між ними прояв-лялись не тільки в полеміці між органами печатки, перед-ставлявшими два цих табори (наприклад, “Сучасник», з одного боку, і “Росіянин вісник» – з іншої), але прони-розжарюй і в побут, у родину, і розходження поглядів на життя викликало спори й протистояння між близькими людьми, які були представниками двох поколінь – покоління батьків і покоління дітей. Саме соціальне протиріччя й лягло в основу конфлікту роману И. С. Тургенєва “Батьки й діти». Однак потрібно відзначити, що конфлікт у добутку багатоплановий: він містить у собі не тільки зіткнення й суперечки головного героя – нігіліста Базарова – з аристокра-тім Павлом Петровичем Кірсановим або сховане противоре-чие між Базаровим і Аркадієм – фактори, які обич-але називають визначального конфлікту між “батьками» і “дітьми». Це й любовний конфлікт, зображений автором у відносинах між Базаровим і Одинцовій; це й внутрен-ний конфлікт Базарова (конфлікт із самим собою), наприкінці роману розуміючого, що, можливо, його переконання не так вуж правильні, як він припускав раніше; це й ретельно завуальований конфлікт автора зі своїми героями, вира-зившийся в різних художніх деталях і прийомах, використовуваних ім. (Приклади далі.)

Основний конфлікт добутку – це конфлікт обще-ственно-політичний, конфлікт батьків і дітей – представи-телей дворянства з різночинцями. Таких людей, які, на думку автора, живуть думками часу, що йде, і йдучи-щими поданнями про життя, і новими ідеями, направ-лениями, думками, породженими новим часом. Подтверж-Дением тому, що соціальний конфлікт є основним у добутку, служить і характер вибраних автором художе-ственних засобів: портрети героїв, їхній одяг, опис пий-зажа, мова – все говорить про розходження представників цих двох таборів, між якими відбувається головний конфлікт. В основному він розкривається в трьох суперечках Базарова з Павлом Петровичем, у суперечках, предметом яких є питання, що хвилюють передових людей того часу: відношення до ролі дворянства в суспільстві, до науки, до російського народу, до мистецтва й до природи. Природно, що точки зору героїв определя-ются їхній протилежними один одному мировоззрениями. Павло Петрович уважає, що аристократія – рушійна сила суспільного розвитку; його ідеал суспільного устройст-ва – “англійська воля», тобто конституційна монар-хия. Кірсанов наголошує на лібералізм, тобто на (його основний принцип) збереження будуючи при реформах в общест-венному укладі життя. Базарова така позиція не влаштовує. Йому потрібно змінити соціальний лад, він за революцію, і тому він відкидає лібералізм і заперечує провідну роль дворянства (у російському суспільстві) як нездатного до решитель-ним дій

Питання про соціальні зміни й революцію ставиться й у суперечці про народ, і в суперечці про нігілізм. Кірсанов не може упокоритися із всі заперечливою позицією нігілістів; для нього здається диким, якщо людина позбавлена принципів у житті. “Вас усього чотири з половиною людини», – заявляє він Базарову. І у відповіді Євгенія автор знову натякає на соціальний вибух: “Від копійчаної свічі Москва згоріла», – говорить головний герой. Базарів заперечує все: релігію, мистецтво, самодержавно-кріпосницький лад, – багато в чому через те, що бачить відсталість, облудність прояву цих понять у справжнім житті, святенництво моралі, старість і загнивання взагалі всієї державної системи. Недарма в 1859 році, коли проис-ходить дія роману, царський уряд стояло на по-розі соціальних потрясінь і переживало кризу

Потрібно відзначити, що в образі Павла Петровича Тургенєв зумів з’єднати два протилежних напрямки: пастки-чество й слов’янофільство. При всій своїй любові до английско-му стилю життя Кірсанов у той же час прославляє крес-тьянскую громаду, родину, релігійність і патріархальність російського мужика. Базарів же заявляє, що народ не розуміє власних інтересів, він темний і неосвічений, і вважає, що тільки при тривалій “роботі» з народом можна перетворити його з реакційної в революційну силу

Павло Петрович захоплюється мистецтвом, уважаючи його сти-мулом для морального розвитку людини. Базарів усе рас-сматривает з погляду практичної користі, тому “природа не храм, а майстерня», тому й “Рафаель гроша ламаного не коштує».

Після першого знайомства з романом здається, що й кому-позиція добутку, і сюжет, і художні деталі – усе спрямовано на розкриття основного – суспільно-поли-тического – конфлікту “Батьків і дітей». Але це не так.

И. С. Тургенєву, безумовно, потрібно було показати противоре-чивость поглядів батьків і дітей, їхнього зіткнення по різних питаннях, однак і в цих зіткненнях і суперечках для нього було важливіше розкрити внутрішній конфлікт як “батьків», так і “дітей». Автор сумнівається в провідній ролі дворянства в суспільстві; образи “дворянського гнізда» Кірсанових, його жи-телей, досить часто зображуються письменником з легкої иро-нией – згадаємо хоча б дуель Павла Петровича з Базаро-Вим. Читач може помітити цілий ряд протиріч, сви-детельствующих про якийсь внутрішній розлад у дворянському середовищі: Микола Петрович хоче влаштувати фабрику з найманими робітниками – начебто б прогрес, внесок у розвиток капиталис-тических відносин, – але в нього нічого не виходить; вся життя Павла Петровича, розумного, утвореного й талановито-го людини, була присвячена “погоні» за жінкою; Аркадій, що, здавалося б, приймає сторону Базарова, зрештою не може розстатися з “батьківським» поглядом на життя. Всі ці фактори говорять про процес, що почався, збідніння й розшарування дворянства, відзначеного Тургенєвим ще в рому-нах “Дворянське гніздо» і “Рудин». В описі цього оску-дения росіянці аристократії, процесу зниження обществен-ний ролі дворянства Тургенєв передбачив А. П. Чехова й И. А. Буніна, які у своїх розповідях і п’єсах зобразили вже повне збідніння дворянських гнізд і втрату того досто-инства й честі дворянина, які були властиві російської аристократії першої половини XIX століття

Переживає глибокий внутрішній конфлікт і головний герой роману. Як уже було сказано, автор випробовує на міцність переконання Базарова, перевіряє їх жизнеспособ-ность. І виявляється, що подання Євгенія не так вуж правильні й вірні в реальному житті, як у його суперечках з Павлом Петровичем. Базарів говорить про свою близькість до народу (“Мій дід землю орав…»), а простий мужик не приймає його, називаючи “блазнем гороховим»; він виглядає холодним і байдужим стосовно своїх батьків, які душі в ньому не сподіваються, а сам намагається всіма силами придушити в собі відповідні почуття; він заявляє, що природа не храм, а майстерня, і пояснює всі рухи людського серця лише фізіологією, а сам закохується в Одинцову й у задум-чивости бродить по лісах у її маєтку. Без сумніву, натура Базарова дуже суперечлива, і, хоча автор чи показує-тателю, що переконання головного героя валять при столкно-вении з реальним життям, Тургенєву важливо зрозуміти, що сде-гавкають такі, як Базарів, у Росії, чим обернеться й конфлікт батьків і дітей, і внутрішній конфлікт “нових людей» у мас-штабі держави. У цьому змісті важливий ще один конфлікт добутку – філософський: “Я потрібний Росії… Ні, видно, не потрібний. Та й хто потрібний?» – запитує Базарів перед смертю. Мотив призначення, сенсу життя постійно присут-ствует у добутку, а в образі Базарова він виливається в цілий конфлікт між життям і смертю. У розмові з Аркадієм під стогом сіна Євгеній висловлюється про зміст свого життя й зауважує, що він умре й з нього “лопух рости буде», тобто Базарів знову затверджує свій материалисти-ческий погляд на мир: після смерті від нього нічого не залишиться. Однак наприкінці роману автор показує, що головний герой багато в чому переосмислює свої переконання, розуміючи, що в той трагічний момент, перед особою смерті, вони роблять-ся безглуздими, – недарма Базарів, що заперечував рели-гию, погоджується причаститися перед своєю кончиною. Внут-Ренний конфлікт головного героя дозволяється автором не на користь його переконань (хоча Базарів не відкидає їх), але на користь його сутності, його сильного характеру. Смерть Базарова не дозволяє всіх конфліктів у добутку: Тургенєв не показує читачеві ясного рішення соціального конфлікту, конфлікту між двома суспільними силами. Авторові складно було визначити своє відношення до головного героя, до його історичної ролі, і тому, зобразивши цей неоднознач-ний образ у романі й показавши протиріччя, перед якими встають його герої, він завершує добуток м’якими, лирич-ними фарбами: “…полуденна спека проходить, і настає вечір і ніч, а там і повернення в тихий притулок, де солодко спиться змученим і втомленим». Базарів з’являється в романі із мрячної далечіні, куди дивиться Петрушка, слуга Кірсанова, у цій неясній далечіні він зникає після своєї смерті – Тургенєв не знав, що робити зі своїм героєм, і лише вказував, що Базарови – це люди, що коштують напередодні майбутнього; у на-вартому ж авторові складно було визначити їхнє місце і їх роль

Назва роману “Батьки й діти» наштовхує читача на думку про те, що в ньому буде дозволятися споконвічне питання – протиріччя між поколіннями. Він дійсно ставиться автором, але насправді Тургенєв піднімає куди більше Глибокі соціально-психологічні, моральні й фило-софские питання. Письменник не знало, коли, як ці питання будуть вирішуватися в реальному житті, і дав відповідь лише на недо-торие з них, але те, що вони були підняті, – величезна за-слуга Й. С. Тургенєва

(function(){