Трагедія Ганни Карениной

Колекція творів: Трагедія Ганни Карениной

Роман “Ганна Каренина» був задуманий і написаний у пе-реломную епоху, в 1873-1875 роках, коли російське життя перетворювало на очах. І Толстой як художник і че-ловек був невіддільний від цієї драматичної епохи, кото-раю й відбилася в його романі рельєфно й чітко.

“Ганна Каренина» – роман про загальний розрив, якімсь загальному розлученні у всіх сферах життя. Отут всі одино-ки й не можуть зрозуміти один одного, тому що загублено ключ любові, без якого немає сімейного життя

Безлюбовна родина виступає в романі як узагальнений образ всього безлюбовного життя людства. Критикуючи гла-замі родини весь сучасний йому соціальний лад, Толстой не виходить за рамки сімейної теми; він розсовує ці рам-ки, розширює цю тему до всього життя людства

Протиставлення життєлюбства Ганни безжизненнос-ти Каренина в романі проводиться послідовно з ха-рактерной для художнього мислення Толстого заос-тренностью на непримиренності протиріччя. Коли Алек-Цей Олександрович зштовхнувся з думкою про те, що дружина здатна йому змінити, він відчув, що “коштує віч-на-віч перед чимсь нелогічним і безглуздим. Він стояв віч-на-віч перед можливістю любові в його дружині до кого-небудь, крім його, перед життям. І щораз, коли він зіштовхувався із самою життям, воно відсторонявся від її». Алек-Сіяю Олександровичу дійсне життя не могло не представлятися безглуздої й нелогічної, тому що вона ніяк не може прийняти зазначену форму, складову єдиний зміст всієї діяльності, усього существова-ния героя. Відношення Олексія Олександровича до Ганни втілювало сутність його відносин із самою життям: ігнорування живої складності, заміна її штучною стрункістю зовнішньої логдки. Знову й знову можна почув-ствовать, яким насильством над життям були сімейні від-носіння Каренина з Ганною – повільним, повсякденним, постійним гнобленням. Справжнє життя для Толстого – це жагуче бажання й уміння людини жити життям всіх людей, загальним життям і кожної окремої человечес-який життям. Тільки таке життя для Ганни Карениной і представляються справжньої

Ганна наділена самим коштовним, з погляду Товсто-Го, людським дарунком: даром спілкування, відкритості для всіх, розуміння всіх і сочувствования в буквальному смис-ле слова, тобто вміння спільного відчування із дру-гими людьми. Це й створює поетичний мир Ганни

Безжиттєві очі Каренина – це ока, якими глянула на героїню роману окружавшая її действитель-ность. І та обставина, що людина із цими безжиз-ненними очами була зв’язана з усією життям Ганни, про-стряет трагізм її самітності в мертвій пустелі действи-тельности, самітності в самій любові

Тема самітності в любові пронизує весь роман. Їй також присвячена й вся історія відносин Ганни й Вронс-Кого. Любов Ганни й Вронского приречена в романі із саме-го початку й цьому передує дурна ознака

- загибель людини під колісьми поїзда, прообраз загибелі героїні, загибелі любові. Так уже саме знайомство Ганни із Вронским пофарбовано думкою про смерть. І історія любові виявляється історією смерті

Близькість, що встановилася між Вронским і Ганною, Толстой зображує як убивство

Любов Ганни неминуче повинна була прийти до свого власного заперечення, перетворенню у свою противопо-ложность. Любов, що по суті означає саме повне єднання людей, перетворюється в саме повне разъедине-ние. Ганна сподівалася, що любов заповнить їхній мир. Але ока-залось, що любов стала причиною втрати миру й, следова-тельно втрати самої себе: “Роздратування, що розділяло їх, не мало ніякої зовнішньої причини, і всі спроби объяс-нения не тільки не усували, але збільшували його. Це було роздратування внутрішнє…»

Жахлива розв’язка любові. Доля Ганни зв’язана насамперед з відношенням до дійсності, що оточувала Ганну. У Ганні Карениной втілений образ людини, створеного для великої любові, але постигшего закони реальності, що по-губила неї. Зміст епіграфа здобуває глибоке значення в розвитку роману. Стає ясно, що мова йде про силу долі й про те, наскільки вона керує всіма дея-ниями людини й не визнає оцінних суджень кого б те не було

(function(){