Сказання про вбивство в Орді князя Михайла Чернігівського

СКАЗАННЯ ПРО ВБИВСТВО В ОРДІ КНЯЗЯ МИХАЙЛА ЧЕРНІГІВСЬКОГО І ЙОГО БОЯРИНА ФЕОДОРА – пам’ятник давньоруської літератури, один з добутків, присвячених боротьбі з монголо-татарами в XIII в. Це оповідання про мученицьку смерть у ставці Батия на Волзі Чернігівського й колишнього Київського князя Михайла Всеволодовича і його боярина Федора 20 жовтня 1246р. Князь, що приїхав просити ярлик на Чернігівське князювання, визнав сюзеренітет ординського хана, але відмовився виконати язичеські релігійні обряди, за що й був убитий

Свідків його загибелі були багато: його онуки – ростовські князі Борис і Гліб, частина звиті Володимиро-Суздальського князя Ярослава. Хоча багато російських князів були вбиті в Орді, але лише деякі з них були прилічені до лику святих. Це було обумовлено, з одного боку, позицією російської митрополії, з 1260 р. получившей більші пільги від ханів, з іншого боку – обставинами життя самих князів, як правило, що інтригували друг проти друга перед ординськими ханами. Подвиг князя Михайла, що постраждало за християнську віру, коштує особняком. Це, мабуть, і обумовило незмінну увагу древніх книгарів до особистості князя, а як наслідок,- широке поширення З.

Відомо кілька типів С.: Коротке, Розповсюджене й др.

Коротке С. читалося в складі Прологу. Найдавніший список ростовського Прологу, що містить С., датується кінцем XIII в. Найдавніші списки Розповсюдженого С. ставляться до кінця XIV в. Одна з редакцій Розповсюдженого С. надписана ім’ям батька Андрія, інша – ім’ям єпископа Іоанна. Обидва тексти дуже близькі. Можливо, у них було загальне джерело. Первісний текст цієї редакції з’явився, мабуть, у зв’язку з канонізацією Михайла, початої з ініціативи його дочк-ростовської княгині Марії (розум. 1271). Його датування сіре. XIII в. підтверджується тим, що в описі подробиць загибелі князя він збігається з оповіданням папського посла ченця Плано Карпини, що відвідав Батия взимку 1246/47 г.

У сірий. XV в. Пахомий Логофет пише своє Житіє Михайла Чернігівського на основі Розповсюдженого С. Воно було включено у Великі Мінеї Четьи митрополита Макария й, у свою чергу, послужило джерелом для багатьох більше пізніх переробок

С. широко включалося в літописні зводи XV в.

ие в житійних пам’ятниках кінця XIII-XIV в // Джерела росіянці з 212-216

Н. И. Милютенко

(function(){