Сцени Шенграбенского бої і їхнє значення в романі «Війна й мир»

Колекція творів: Сцени Шенграбенского бої і їхнє значення в романі «Війна й мир»

Шістдесяті роки — час роботи Л. Н. Толстого над романом «Війна й мир». В епопеї автор, за його словами, «любив думку народну внаслідок війни дванадцятого року». «Я намагався, — говорив він, — писати історію народу».

Показавши вирішальну роль народу в історичних подіях загальнаці-онального значення, Толстой створив особливий жанр роману, грандіозну по охопленню життя й масштабам оповідання реалістичну епопею

У центрі роману «Війна й мир» перебуває зображення Отечествен-Ний війни 1812 року, але особливості російської армії, як і характер виття-ни, проявляються ще в попередніх війнах Снаполеоном.

У романі дане зображення двох воєн: за кордоном в 1805 -1807 роках і в Росії — в 1812 році

Зображуючи війну 1805 року при Шенграбене, Толстой малює различ-ние картини воєнних дій і різноманітні типи її учасників. Ми бачимо героїчний перехід загону Багратіона до села Шенгра —

Бен, Шенграбенское бій, мужність і героїзм російських солдатів і сквер-ную роботу інтендантства, чесних і мужніх командирів і карье-ристов, що використовують війну в особисті метах

Типовий для штабних офіцерів Жерков, що у розпал бою був посланий Багратіоном з важливим дорученням до генерала лівого флангу

«Жерков жваво, не віднімаючи руки від кашкета, торкнув коня й поска-кал. Але ледь тільки він від’їхав від Багратіона, сили змінили йому. На нього знайшов непереборний страх, і він не міг їхати туди, де було небезпечно. Під’їхавши до військ лівого флангу, він поїхав не вперед, де була стрель-ба, а став відшукувати генерала й начальників там, де їх не могло бути, і тому не передав наказу».

Наказ був — негайно відступати. Через те що Жерков не знайшов генерала, французи відрізали російських гусарів, багато хто були вбиті й поранений товариш Жеркова Ростов

Як завжди зухвалий і хоробрий Долохов. Долохов «в упор убив одного француза й перший взяв за комір офіцера, що здався,». Але після цього він підійде до полкового командира й скаже: «Я зупинив роту… Вся рота може свідчити. Прошу запам’ятати…» Скрізь, завжди він пам’ятає насамперед про себе, тільки про себе; усе, що робить, робить для себе

Тут, у бої, ми зустрічаємо й двох полкових командирів. Обоє вони, професійні військові, поводяться в бої досить негідно: «…Обоє начальника були зайняті переговорами, які мали на меті образити один одного. Полки ж, як кавалерійський, так і піхотний, були досить мало приготовлені до майбутньої справи».

Вони не боягузливі ці люди, немає. Але вони не можуть забути в ім’я загального добра себе, своє самолюбство, свою кар’єру, свої особисті інтереси, скільки б гучних слів вони не говорили про честь полку і як би не показували свою турботу ополке.

Але, поряд з людьми типу Жеркова, Толстой показує й справжніх героїв, прекрасних у своїй простоті, скромності, спритності в мінуту небезпеки, стійких і твердих у виконанні свого військового боргу. Малюючи Шенграбенское бій, Толстой з особливою симпатією показує коман-дира Тимохіна, рота якого «одна удержалася в порядку» і, натхненний-ная прикладом свого командира, зненацька атакувавши французів, отброси-ла їх, давши можливість відновити порядок у сусідні батальйонах

А от інший непомітний герой — капітан Тушин. Це «невелика, сутулувата людина». У його фігурі «було щось особливе, зовсім не військове, трохи комічне, але надзвичайно привабливе». У нього «більші, розумні й добрі очі». Тушин — це проста й скромна людина, що живе одним життям із солдатами. Під час бою він не знає ні найменшого страху, весело й жваве командує, у решитель-ние моменти радячись із фельдфебелем Захарченко, до якого він отно-сится з більшою повагою. Із жменькою солдатів, таких же героїв, як і їхній командир, Тушин з дивною мужністю й героїзмом виконує свою справу, незважаючи на те що прикриття, що стояло поруч його батареї, пішло по чиїмсь наказі в середині справи. І його «батарея…не була взята французами тільки тому, що ворог не міг припускати зухвалості стрілянини чотирьох ніким не захищених гармат». Тільки підлоги-чив наказ відступати, Тушин залишив позицію, відвозячи два вцілілих у бої знаряддя

Отже, зображуючи військові події, Толстой не тільки представляє широкі батальні картини Шенграбенского, Аустерлицкого й Бородін-Ского боїв, але й показує психологію окремої людської лич-ности, залученої в потік воєнних дій. Командуючі арміями, генерали, штабне начальство, стройові офіцери й солдатська маса, парти-зани — всі ці різноманітні учасники війни, носії самої різної психології показані Толстим з разючою майстерністю в найрізноманітніших умовах їх бойової й «мирної» життя. При цьому писа-тель, сам колишній учасник оборони Севастополя, прагне показати справжню війну, без усяких прикрас, «у крові, у стражданнях, у смерті», із глибокою й тверезою правдою малюючи й прекрасні якості народного духу, далекого показної хоробрості, дріб’язковості, марнославства, і, з іншого боку, наявність всіх цих рис у більшості офіцерів — дворян

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам