Роль пейзажних описів у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»

Колекція творів: Роль пейзажних описів у романі Л. Н. Толстого «Війна й мир»

Опис природи традиційно в російській літературі. Згадаємо Тургенєва — майстра пейзажу, романтичну при-роді Пушкіна, Лермонтова, філософський підхід до неї в До-стоевского, Гончарова. Я думаю, особливе відношення до природи в російських письменників не випадково. Росія з її неосяжними просторами ніколи не була урбанизированной країною. Життя людей завжди була тісно пов’язана із природою й багато в чому залежала від її. Схоже, що й ментальность наша — «російська душа» — формувалася під впливом цієї широти, розмаху, краси, суворих довгих зим і короткої печені літа

У романі єднання людей із природою чудово отраже-але в сценах полювання Ростових. З одного боку, більшу частку насолоди герої одержують від естетического милування при-родой, її могутністю й гармонічною красою. З іншої сто-рони, сам процес полювання повертає людей у те далеке про-шлое, у той первісний стан, коли природні зв’язки з навколишнім світом не були порушені цивілізацією. Герої зливаються із природою, стають із нею єдиним цілим. Осен-Няя природа поєднує світських Ростових і простих дворо-вих селян, розкриває глибинні народні риси російського характеру. Товстої заворожує читача описом танцю Наташи. Ми любимо її й захоплюємося разом савтором.

У романі «Війна й мир» немає самоцілісності пейзажу. Він завжди пов’язаний з дією, канвою самого роману. Природа в «Війні й світі» є» психологічним підтекстом, тлом. Тісним образом зв’язана вона з головними героями, від-ражая них щиросердечний стан

Князь Андрій, лежачи на поле Аустерлица, дивиться в «добре… високе, нескінченне небо» і розуміє, що небо, хмари, земля — це вічне, вище, головне. Людина живе одна лише мить, усього лише один короткий і сладостний мить. І в порівнянні з вічністю неймовірно мізерно зна-чение слави й честолюбства. Небо потрясає князя Андрія своїм одкровенням

Пізніше, у бесіді в Богучарове на переправі, Пьер Безухов з жаром переконує князя Андрія в необхідності жити, лю-бити, вірити. А природа, немов відбиваючи стан героїв, підсилює художній ефект сцени. «Пьер замовк. Було зовсім тихо. Пором давно пристав, і тільки хвилі плину зі слабким звуком ударялися об дно порома. Князеві Анд-Розвіваюся здавалося, що хвилі присуджують: «Правда, вір цьому». І князь Андрій уперше після довгого періоду фатальних, песимістичних роздумів переживає момент щиросердечного осяяння. І знову він бачить небо, високе, добре, вічне, як символ божественного одкровення

Але для повернення до життя князеві Андрію необхідно було більше емоційне потрясіння, чим те, що він випробував у розмові із другом. Відродження його відбувається у Втішному, садибі Ростових. По дорозі до Ростовим, у лісі, Андрій Болконский зауважує дуб, старий і виродливий. » Толь-До він один не хотів підкорятися чарівності весни й не хотів бачити ні весни, ні сонця». А навкруги росли молоденькі берізки, обсипані свіжим листям. Уже під’їжджаючи до будинку Ростових, князь Андрій бачить юрбу дівчин, з яких виділяється Наташа. Виразно проводяться аналогії: князь Андрій — дуб і Наташа — берізка

Уночі, дивлячись у вікно, князь Андрій чує розмову На-таши із Сонею. Наташа любується нічним небом, зірками й говорить, що хотіла б обійняти себе руками за коліна й по-летіти… Світлі почуття дівчини відроджують у душі князя Андрія відчуття молодості, почуття чогось невимовно пре-красного. Відбувається катарсис, переродження героя. На про-ратний шлях, знову зустрівши дуб, що покрився молодий аркуш-виття, Андрій Болконский знову ж погоджується з ним, говорячи собі, що потрібно жити, діяти; на нього знаходить » беспри-чинне весняне почуття радості й відновлення». Але ж весна — це повернення до життя, відродження, відродження природи, у тому числі й двійника князя Андрія — дуба. По-лучается, що й переродження самого героя було неминуче, раз воно вже відбито на образі природи. Цей прийом — отож-дествление героя й природи, відбиття динаміки розвитку персонажа в пейзажі і його зміни. Саме тому обітри-цательние персонажі роману, преподносимие автором у ста-тичном стані, не супроводжуються природою, тобто не досліджуються автором

Толстой використовує опис природи для більше емоцио-нальной передачі своїх поглядів, почуттів. Дощ після даху-вого бою немов оплакує божевільних людей. Він символ очищення, прозріння. «Над полем, колись настільки весело-кра-сивим… зібралися хмари, і став накрапати дощик на уби-тих, на поранених… Начебто він говорив: «Досить, досить, люди. Перестаньте… Отямитеся. Що ви робите?» І вже не розумом, а серцем відчуваєш протиприродність війни

Я знаю, є Люди, що не читають літературних отступле-ний, а, канвою, що, роману, що следящие тільки за сюжетною линиейее. Що ж, справа смаку. Тільки от смак-те роману й відчуєш по-справжньому, вчитуючись в упереджений опис художе-ственного «тла», вдумуючись у зміст літературних прийомів, насолоджуючись яскравістю й виразністю авторської мови

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам