Роль любовної інтриги в добутках И. С. Тургенєва

Колекція творів: Роль любовної інтриги в добутках И. С. Тургенєва

Любовна інтрига становить основу більшості про-винищень у російській класичній літературі. Історії любові героїв залучали багатьох письменників. Особливе значе-ние вони мали у творчості Тургенєва

Шість романів письменника й повість “Весняні води» по типі любовної інтриги можна розділити на дві групи. До першого ставляться романи “Рудин», “Дворянське гніздо», “Напередодні», “Новина», “Батьки й діти»; до другого – “Дим» і “Весняні води».

У романах, що ставляться до першої групи, Тургенєва ин-тересовали не стільки особисті відносини героїв, скільки їхні суспільні погляди. Цій темі й підкоряється лю-бовная інтрига. Вона заснована на системі “трикутників», що забезпечують ситуацію вибору: Рудин – Наталя – Волинцев, Лаврецкий – Ліза – Паншин, Инсаров – На – Берсенєв, Шубін, Курнатовский, Нежданов – Мариан-На – Калломийцев (Соломин). У ході розвитку любовної інтриги перевіряється заможність або несостоятель-ность героя, його право на щастя. Центром ” треугольни-ка» є жінка (тургеневская дівчина). В образах головних героїнь представлені три послідовні сту-пені залучення російської жінки 50 – 70-х років у про-щественную життя: Наталя й Ліза, ще тільки стремя-щиеся до суспільної діяльності, Олена, що вже знайшла собі корисна справа, але поки що на чужині, і Маріанна, учасниця російського революційного руху, що остаточно визначила ціль свого життя

Наталя виховувалася матір’ю й небагато одержала від її салонних бесід, французьких романів і гувернанток. Олена “спершу обожнювала батька, потім жагуче прив’язалася до матері й охолонула до обох». Маріанна ж взагалі росла не з родителями. Наталя “з першого погляду могла не по-подобатися». Тургенєв не наділяє її (як і згодом Олену й Маріанну) фізичною красою. Маріанна каза-лось “майже поганулею», Олена й Маріанна готові були “голову скласти» за всіх пригноблених, бедних і жал-ких. Знайомство з тими, хто були головними героями романів, ставало для дівчин вікном у незнайомий мир (для Наталі й Олени) або можливістю знайти свої иде-червоні (для Лізи й Маріанни). І Рудин, і Лаврецкий, і Инсаров, і Нежданов були, по суті, їх наставниками

Наталя в мовах Рудина знаходила відповіді на її питання, що мучили. Для неї він був подвижником, за яким де-вушка готова безоглядно йти на будь-які жертви. Наталя ще не прагне до “корисної діяльності», однак шукає гідну, сильну людину, учинки якого не расхо-дились би з його переконаннями. Розчарування повертає її у звичне середовище, про що свідчить шлюб Сволинцевим.

Юну Калитину із самого дитинства скоряла самоотвер-женность пустельників, їхня готовність постраждати за чу-жие гріхи, Лаврецкий міркує про те, що вони з Лізою пішли б до “прекрасної мети» – “орати землю». Він зрозумів, що “люблять і не люблять вони те саме». Невіз-Можность щастя не дає Лізі, на відміну від Наталі, вір-нуться у своє середовище. Вона пориває з минулим, ідучи вмонастирь.

“Захоплена республіканка» (так називає Олену батько), свідомо шукає собі опору в житті, вона порівнює, зіставляє людей, придивляючись до Шубіна, Берсенєву, і зупиняє вибір на Инсарове, тому що він цілком відповідає її поданню про те, яким повинен бути чоловік, товариш у спільній великій суспільній справі. Так само, як і Ліза, Инсаров і Олена не можуть позбутися від відчуття непрощенності свого щастя. Загибель Ин-сарова, незважаючи на те, що він більше цільна й діяльна натура, чим Рудин і Лаврецкий, “зрівнює» положення Олени й двох перших героїнь. Вона, як і Ліза, не вертається у своє середовище, але її ціль – не монастир, а борь-ба, хоча майбутнє обкутане невідомістю

Маріанну ніхто не вів за собою, ніхто на неї не вли-ял. Гіркі обставини її сімейного життя, унизитель-ное положення в будинку Сипягиних відкрили їй ока на по-ложение всіх принижен і знедолених, і вона схопи-лась за Нежданова як однодумця, чесну людину, що вже приймає участь у боротьбі. Втім, ще більше говорило на його користь те, що дівчина почув-ствовала в ньому одного з тих нещасних, кому необхідно допомогти: “Ми обоє однаково нещасливі; от що нас свя-зивает». Тому скільки б слабості він не виявляв, героїня готова була віддано служити йому. І все-таки для діяльності їй була потрібна набагато більше стійка опора, а не той, хто говорить: “Маріанна, я зобов’язаний сказати тобі, що я не вірю більше в та справа, що нас з’єднало». Нежданов зізнається, що в їхньому зближенні особисте почуття відігравало другорядну роль, з’єдналися ж вони в ім’я справи. Маріанна, зштовхнувшись із неспроможністю своє-го обранця, зв’язує долю із Соломиним. На відміну від трьох інших героїнь, вона знайшла вихід, що дозволяє про-рести “нову, усвідомлено щасливе життя».

Любовна інтрига в цьому романі найбільш соціальна й раціональна. Під час першого визнання в любові, замі-сподівається автор, “вони навіть не поцілувалися – це було б з і чомусь моторошно».

Отже, у романах “Рудин», “Дворянське гніздо», “На-передодні» і “Новина» героїні закохуються скоріше в ідеї, чим у них носіїв

Найбільшої функціональності любовна інтрига дос-тигает у романі “Батьки й діти», коли випробовуються ниги-листические ідеали Аркадія й Базарова. На відміну від дру-гих романів першої групи, тут не одна, а дві любовні історії. Крім того, їхня зав’язка відбувається тільки в сірці-дині роману

Історія Аркадія – дуже типова для дворянської мо-лодежи 60-х років, що тимчасово потрапила під вплив рево-люционно-демократичної ідеології. Поверхневе ув-лікування Кірсанова нігілізмом Тургенєв викриває в сце-нах, що відбуваються в садибі Одинцової. Котячи заявляє Аркадію, що вона його “переробить». Дійсно, проходить кілька місяців і при сприянні Каті в Аркадія від нігілізму нічого не залишається: “Я вже не той заносчи-вий хлопчик, яким сюди приїхав… Дотепер я не поні-малий себе, я задавав себе завдання, які мені не по сі-лам… Очі мої недавно розкрилися завдяки одному чув-ству…» Бажаючи показати нежиттєздатність поглядів Базарова, Тургенєв у другій частині роману “переносить» свого героя в нову обстановку, у нові умови, де йому доводиться діяти в повнім протиріччі зі своїми переконаннями. Раціоналіст, що заперечує силу справжньої любові, Базарів охоплений пристрастю до жінки, далекої йому й по суспільному становищу й по характері, причому охва-чен настільки, що починає сам злитися на себе

Ідейно-художній задум добутків “Дим» і “Весняні води» визначив своєрідність покладених у їхню основу конфліктів і взаємин героїв. Якщо в пре-дидущих романах центром “любовного трикутника» яв-лялась жінка, то в цих добутках – чоловік (Ирина – Литвинов – Тетяна, пані Полозова – Са-Нин – Джемма). Головним для письменника стає иссле-дование ірраціональної природи почуття

У добутках не сказано ні слова щодо того, які минулого суспільні погляди Литвинова й Санина й тим більше суспільна діяльність. Тургенєв навіть під-черкивает аполітизм героїв. Так, в “Весняних водах» він прямо говорить про відсутність у Санина суспільних ин-тересов: “Тривожні почуття, обуревавшие кращою частиною тодішньої молоді, були йому мало відомі».

Конфлікт, на якому будуються ці добутки, – протиставлення слабкого духом героя (Литвинова й Са-Ніна) і сильної, владної героїні (Ирини й г-жи Полозо-вой). Перед Литвиновим і Саниним коштує проблема вибо-ра: або напруга, або Таня й Джемма, які несуть своєю любов’ю спокій, упевненість, умиротворення

В Ирини вогненна, ненаситна душа. З юного років нею рухають сильні почуття, і гарні й дурні. Зустріч із Литвиновим у Баден-Бадені воскресила в ній єдино справжню любов. Але минулі роки наклали неизг-ладимий відбиток. У щиросердечному холоді остигає і її соб-ственное, спочатку начебто палке, почутті». Герой роману Литвинов не настільки цільний і самобутній, як Рудин, Базарів, Инсаров; це не діяльна, а страждаюча фигу-ра. ” Ангел-Хоронитель» Тетяна рятує жалюгідну жертву “фатальних страстей».

Тема “чаду»переходить і в повість “Весняні води», де Тургенєв показує вульгарність, що засмоктує. Санин – людина шляхетний, палкий, відважний, готовий жер-твовать собою, якщо мова йде про справу честі. Але все це ока-зивается хитким. Досить йому потрапити в чадную атмос-феру, як сліпа, безглузда пристрасть стирає все – і істин-ную любов і шляхетність: “Йому випливало відпочити від цього чаду, що забрався йому в голову, у душу – цього негаданого, непрошеного зближення з жінкою, настільки далекої йому». Втрата Джемми привела Санина до гіркої втрати радісної свідомості осмисленого буття

Філософія почуттів у Тургенєва протиставляє иллюзор-ную любов-пристрасть щирому почуттю. Композиція цих про-винищень веде до рішучого твердження величі подлин-ний любові, до розуміння того, що справжнє почуття вічне

(function(){