Принцип гражданственности в поезії Н. А. Некрасова

Колекція творів: Принцип гражданственности в поезії Н. А. Некрасова

Лірика Н. А. Некрасова — новий етап у розвитку російської поезії. У ній розкриваються думки, почуття, погляди людини нової соціальної епохи — представника демократичних кіл

Ліричні вірші Некрасова ознаменували собою новий підхід до дей-ствительности, затверджували в поезії принцип гражданственности. По прав-дивости й глибині розкриття внутрішнього миру людини, по повноті й різноманіттю охоплення життя лірика Некрасова не тільки підсумовувала досягнення російської поезії XIX століття, але й багато в чому визначала її даль-нейшее розвиток

Ключовим добутком, що розкриває розуміння Некрасовим ролі поета й поезії в житті, є його вірш «Поет і граж-данин». У ньому Некрасов говорить про громадянський обов’язок поета — служити своєму народу, поневоленому й змученому, привертати увагу » чи- юрби, щокує,» до його трагічної долі:

…Настав час вставати! Ти знаєш сам,

Який час наступило;

У кому почуття боргу не охолонуло,

Хто серцем непідкупно прямий,

У кому дарованье, сила, влучність,

Тому тепер не повинне спати…

Некрасов у своїх віршах описував безжалісні, але правди-вие картини людського горя й страждань знедолених людей. Поет любив свій народ, співчував йому й уважав боротьбу за його щастя й волю великою метою, заради якої варто жертвувати життям:

Іди у вогонь за честь Вітчизни,

За убежденье, за любов…

Іди й гинь бездоганно,

Умреш не даром: справа міцно,

Коли під ним струменіє кров — Некрасов говорить не тільки про те, що поезія завжди пов’язана з жиз-нью, він жадає від поета цивільного подвигу й засуджує пасивність, відхилення від рішення суспільних проблем, що прикривається рассуждени-ями про іншому, «високому» призначенні поезії:

…Із твоїм талантом соромно спати;

Ще стидней у час горя

Вроду долин, небес і моря

И пещення милої оспівувати…

Любов поета до народу породжувала невблаганну ненависть до його угне-тателям. Любов і ненависть були тією силою, що визначала внут-ренний пафос його творчості. Поетові чужо пасивне споглядання життя, воно не йде від її, а, навпаки, енергійно й жагуче бореться за її перевус-тройство, викриває тих, хто заважає щастю народу

Сатиричним пафосом перейнято одне з найвідоміших сти-хотворений — «Міркування в парадного під’їзду». Власникові роскош-них палат, що считали «життям завидною залицяння, обжерливість, гру», поет протиставляє бедних, змучених селян, жебрачку Росію .

Селяни у вірші забиті й покірні:

И пішли вони, сонцем палими,

Повторюючи: «Суди його Бог!»,

Розводячи безнадійно руками,

И, покуда я бачити їх міг,

З непокритими йшли головами…

Саме цю покірність, нездатність до боротьби й прагне подчерк-нуть Некрасов, тим самим бажаючи розбудити в народі свідомість не обходи-мости боротьби. Вірш завершується авторським роздумом про судь-бе Росію. У скорботних словах поета чується не тільки гаряче сочув-ствие до пограбованого селянина, але й обвинувачення влада імущих. Поет призиває народ піднятися на боротьбу з поневолювачами:

Ти прокинешся ль, виконаний сил?

Цивільна позиція Некрасова, його гаряча любов і жаль до простого народу й обурення стосовно представників влади визначили образ його Музи. Вона відбита не в традиційної цим-волике античної міфології, а в образі страждаючої селянки:

Ні звуку з її грудей,

Лише бич свистав, граючи

И музі я сказав: «Дивися!

Сестра твоя рідна!»

Муза Некрасова — це плачуча, скорбна Муза бідняків, Муза на-роду, горда й прекрасна у своїх стражданнях, що призиває котмще-нию.

Ліричний герой поезії Некрасова являє собою людини, лю-бящего свій народ, що переживає через несправедливе відношення до нього, що співчуває його нещастю, що різко критикує самодержавно-кріпосницький режим і закличний народ до боротьби за волю

Безсумнівно, що поезія Некрасова внесла значний вклад у фор-мирование суспільної думки п’ятидесятих років XIX століття, вплинувши-шего на скасування кріпосного права в Росії в 1861 році

Своїй Музі, своєму покликанню захисника народу Некрасов не изме-ніл до кінця життя

У вірші «Елегія», написаному в 1874 році за три роки де смерті, Некрасов пише:

Пускай нам говорить мінлива мода,

Що тема стара — «страждання народу»

И що поезія забути її повинна, —

Не вірте, юнака! не старіє вона

Некрасов бачив, що після скасування кріпосного права економічне становище селян фактично не змінилося, а значить і його «бій» за щастя народу не міг бути припинений. Своєму призначенню поет ос-тался вірний до кінця

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам