Поетичний мир В. В. Маяковського

Колекція творів: Поетичний мир В. В. Маяковського

Всесвіт спить,

Поклавши на лапу

Із кліщами зірок величезне вухо

В. Маяковський

Юрій Тинянов затверджував: «Маяковський відновив поетичний образ, десь загублений із часів Держави-На». Зіставивши поезію Державіна з поезією Маяковського, я переконався в правоті цього твердження. Державін любив розсовувати обрії почуттів поетичним словом, стремил-ся до масштабності образів. Але я особисто більше схильний счи-тать, що Маяковський по глобальности охоплення, по ощущени-ям земної кулі як одного цілого ближче до поета Уитме-Ну, якого переводив Корній Чуковський. У цьому амери-канском поеті, припускаю, Маяковський черпав свою гло-бальность.

Отже, сила, міць, масштаб ліричної особистості, отве- щосподіває, як говорила Марина Цветаева про Маяковського, » за-казу безлічі», визначає важливу рису поетики Травня-Ковского, робить його стиль досить оригінальним. На першому плані в його віршах завжди гіпербола. Ліричний герой сво-бодно й невимушено пояснюється зі світобудовою, з усією всесвіту

У ранніх віршах він пише:

Мир огромив міццю голосу,

Іду — гарний,

Двадцатидвухлетний…

Агов, ви! Небо!

Зніміть капелюх!

Я йду!

И після революції він залишається вірний обраній манері:

И незабаром,

Дружби не танучи,

Б’ю по плечу його я

А сонце теж:

«Ти так я,

Нас, товариш, двоє!..»

И навіть наприкінці життя в останніх рядках:

… у такі от годинники встаєш і говориш

Століттям, історії й мирозданью…

Революція сприймається поетом як перетворення миру в космічному масштабі, як перебудова самих основ життя суспільства, поворот в історичному шляху людства:

Ми розливом другого потопу

Перемиємо мирів міста

Або ще:

Досить жити законом,

Даним Адамом і Евой.

Шкапу історії заженемо…

Марина Цветаева, що любила вірші Пушкіна, приймала пое-зию Маяковського. Вона писала, що він виростає у своїх віршах до масштабів епічних, він сам герой епосу: «…мені бачиться або час, коли все такого росту, кроку, сили, як Маяковський, минулого, або час, коли все такими будуть. Поки ж, у всякому разі, в області відчування, звичайно, Гулливер серед лилипу-тов, зовсім таких же, тільки дуже маленьких».

Гиперболизм, властивий Маяковському в розкритті внутрішнього миру ліричного героя, його почуттів і думок, те саме що лермонтовскому. Михайло Юрійович Лермонтов ощу-щал себе виразником дум і почуттів цілого покоління й теж широко користувався гіперболічними образами

Метафори Маяковського нерідко розверталися у фантасма-горический сюжет. В «Хмарі в штанях» серце, що горить любо-в’ю, палахкоче, як величезна пожежа, — приїжджають пожежні:

Нагнали якихось

Блискучі!

У касках!

Не можна сапожища!

Скажіть пожежним:

На серце палаюче лізуть власках.

Могутній голос поета, що виступає від імені багатьох, масштаб узагальнень, істинність і сила почуття народжують у Маяковського високий стиль, урочисту інтонацію оди

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам