Петро Гринев як представник кращої частини дворянства

Колекція творів: Петро Гринев як представник кращої частини дворянства

Описуючи дійсність, у якій він жив, А. С. Пушкіна, виставляючи напоказ обмежений, пра-здний спосіб життя й духовну вбогість одних дворян, уважав своїм обов’язком познайомити читача й із кращими представниками цього середовища. Це просле-живається в таких добутках поета, як » Дубров-Ский», «Євгеній Онєгін», характерно це й для повісті «Капітанська дочка».

До кращих представників дворянства в цієї пове-сти можна віднести Петра Гринева. Дитинство й образова-ние Петруши нічим не відрізнялося від дитинства й образо-вания таких же, як він, провінційних дворянських дітей: «З п’ятирічного віку відданий я був на руки стременному Савельичу, за тверезе поводження потисло-ванному мені в дядька. Під його наглядом на дванадцятому році вивчився я російській грамоті й міг дуже здра-у судити про властивості борзого кобеля. У цей час ба-тюшка найняв для мене француза, мосье Бопре, которо-го виписали з Москви разом з річним запасом вина й прованського масла».

По виконанні сімнадцяти років батько відправляє Пе-Тра захищати батьківщину, служити імператриці. На-блюдая за Петром Гриневим у цей час, з увереннос-тью можна сказати, що юнакові вже знайомі поняття «честь і шляхетність»: він обдаровує заячим тулупчи-кому «вожатого» і віддає, замість того щоб відговорити-ся неплатоспроможністю, програні гроші ледь знайомому офіцерові. У Білогірській міцності Петро Гринев захоплюється писанням віршів і закохується в Машу Миронову. Шляхетність і сміливість цього че-ловека проявляється й в епізоді з дуеллю. Він уважає, що краще вмерти, чим дозволити Швабрину ганьбити ім’я коханої. Із приходом у Білогірську кре-пость Пугачова Гринев залишається самим собою: він отка-зивается прийняти присягу Пугачову на тім підставі, що дав уже слово служити імператриці, і як настою-щий дворянин це слово не може порушити. Довідавшись про те, що Маша Миронова в полоні в негідника Швабри-На, Гринев, не роздумуючи про наслідки, кидається їй на виторг

Однак, набудовуючи нас на сприйняття Петра Гри-Нева як позитивного героя, Пушкін не прагне ідеалізувати його. Як і його батько, молодий Гринев, незважаючи на добре відношення своє до Савельичу, вос-приймає його все-таки як слугу, про що часто йому напо-минает; «…подавай сюди гроші або я тебе утришия про-жену» або: «Мовчи, шкарбун!., ти, вірно, п’яний, пішов спати… і уклади мене». Коли я читав повість, думку про те, що Гринев співчуває іншим простим людям, крім Пугачова, якому він був многим зобов’язаний, мені не спадала на думку. Він із задоволенням, як і всі дворяни, користувався привілеями свого стану й мало замислювався про несправедливості кріпосного права, що робить однієї людини рабом і слугою дру-гого. Звичайно, ця байдужість юного Гринева можна

Списати на його молодість: перша любов, загострене почуття шляхетності, але, з іншого боку, — приклад-але в такому віці Пушкін написав «Село», у до-торою гнівно викриває несправедливість стосовно пригнобленого народу. Але якщо врахувати, що Пушкін — геній, найкращий із представників свого сосло-вия, те легко упокоритися з думкою, що Гринев все-таки теж не з останніх

Ще отчетливее це стане зрозуміло, якщо противо-поставити Гриневу іншого дворянина, причому більше утвореного, — Швабрина. Для Швабрина немає нічого святого. На відміну від Гринева він корисливий, мсти-телен, легкий на зраду й зрадництво, честь і благо-споріднення цій людині не знайомі: для нього нічого не варто принизити жінку, навіть улюблену, Швабрин слу-жит тим, з ким йому вигідно.

Гринев і Швабрин — одного поля ягоди, тільки сонце на них світило по-різному: Гриневу його було досить, а Швабрин, найімовірніше, рос у тіні. Батьки Гринева були хоч і поміщиками, але людьми добросерде й шляхетними, оточення Шваб-Рина нам невідомо, можливо, причина в цьому… Як би те не було, але не погодитися з тим, що Гринев — кращий із представників дворянства, неможливо.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам