Образ ліричного героя в поезії А. А. Блоку

Колекція творів: Образ ліричного героя в поезії А. А. Блоку

А. А. Блок — найбільший поет-символіст, що творив на рубежі двох грізних століть. За своє недовге життя він написав дуже багато лиричес-ких віршів, п’єс, поем. Поезія Блоку кілька разів перетерплювала серйозні зміни, але сам поет уважав всі свої добутки єдиним цілим, свого роду романом у віршах. Всю свою поезію поет розділив на три томи, які відповідали різним етапам у житті самого поета. Ця трилогія одержала назву «трилогія вочеловечения». У кожному томі образ ліричного героя міняється. Розглянемо, як міняє-ся образ ліричного героя в поезії Блоку

До самих ранніх віршів поета ставляться «Вірші про Прекрасну Даму». Прототипом Прекрасної Дами була реальна жінка, Л. Д. Менделее-Ва, що Блок боготворив. Яскравим прикладом цього циклу є вірш «Входжу я в темні храми»:

Входжу я в темні храми,

Роблю бедний обряд

Там чекаю я Прекрасної Дами

У мерцаньи червоних лампад

Як у цьому, так і в інших віршах раннього періоду головними у творчості Блоку є теми любові, очікування, пошуку ідеалу. Тут поет використовує стійкі образи-символи: сутінки, світло, лампада, кли-ки, туман, краса, таємниця, загадка, тінь, скрип

У тіні у високої колони

Тремчу від скрипу дверей…

Високо біжать по карнизах

Посмішки, казки й сни…

Очевидно, що ліричний герой ранньої лірики Блоку — романтик.. Для нього вищою цінністю є любов, служіння любові, красі. Він ожи-дає прийдешньої зустрічі з «душею миру», що і є втіленням Прекрасної Дами, Зорі, Купини. Безсумнівно, що в цих добутках лири-ческий герой є відбиттям самого поета, його почуттів, переживань, прагнень. Але вже в ранній ліриці обертає на себе увага двойствен-ность натури ліричного героя. З одного боку, він не вдоволений дей-ствительностью, прагне отрешиться від усього земного, як від гріховного початку, але, з іншого боку, він чекає свою Прекрасну Даму, що зможе примирити «небо й землю», урятувати мир, що перебуває на грані катастрофи:

Ростуть невиразно рожеві тіні,

Високий і виразний дзвоновий заклик,

Лягає імла на старі щаблі…

Я осяяний — чекаю твоїх кроків…

Зовсім по-іншому представляється нам образ ліричного героя в другому томі «трилогії». Якщо в ранніх віршах ліричний герой увесь час жив у якімсь містичному світі, то тут з’являються інші, більше земні теми: опис міста, низьких вульгарних людей, до яких ліричний герой випробовує відразу:

…А поруч у сусідніх столиків

Лакеї сонні стирчать,

И п’яниці з очами кроликів

» In vino veritas » кричать…

Удалині над пилом провулкової,

Над нудьгою заміських дач,

Ледве золотиться крендель булочній,

И лунає дитячий плач…

Ми бачимо, як у цьому вірші міняється лексика, використовувана поетом. Замість містичних, ідеальних образів виникають цілком конкрет-ние образи сонних лакеїв, п’яниць із очами кроликів, курних провулків. Тут Блок ужив вульгаризм «стирчать», щоб підкреслити непоетич-ность, щоденність обстановки. І саме в цьому вульгарному світі з’являється Незнайомка (символ ідеального, високого). Відбувається зіткнення висо-ких ідеалів, потреби краси й гармонії героя з низькою реальністю:

И повільно, пройшовши меж п’яними,

Завжди без супутників, одна,

Дихаючи парфумами й туманами,

Вона сідає у вікна…

Зустріч із Незнайомкою відбувається в трактирі, зовсім непоетичному місці. Настрою ліричного героя міняються, він перебуває на розпуття й не знає, що йому далі робити. Герой усе більше відчуває гіркоту дізнавання життя, але все-таки реальність його лякає. Він намагається ще ширяти над юрбою:

Я чую все з моєї вершини…

(«Фабрика»)

Але поступово ліричний герой спускається на грішну землю й ті-ряется серед юрби, робиться частиною її. Дисгармонійне, розпачливе з-стояння героя переміняється почуттям любові до Батьківщини. Саме Батьківщина при-дає поетові сили, які йому так необхідні для продовження творче-ства. З образом Батьківщини в Блоку зв’язані тільки світлі надії й спогади. Але й образ Батьківщини еволюціонує

Спочатку це спляча красуня, що відпочиває й зберігає сили для майбутніх великих справ:

Дрімаю — і за дрімотою таємниця,

И в таємниці почиває Русь,

Вона й у снах надзвичайна

Її одягу не торкнуся

Але в циклі «На поле Куликовом» Блок захоплюється героїчним минулим Росії. Тут Русь уже несеться вперед, як степова кобилиця, як гоголівська птах-трійка. І цей біг безоглядний і нескінченний, як сама Русь

Але головним чином, що персоніфікує Росію, є образ дружин-щини у квітчастій хустці:

А ти все та ж — ліс, так поле,

Так плат візерунковий до брів…

Відродження й процвітання Батьківщини поет бачить у революційної Рос-Ці. Для нього революція стає порятунком, він слухає її «всім серцем». Тільки революційний вогонь зможе зруйнувати все старе, постаріле, тягнуче назад. Тільки революція здатна створити щось нове. Блок попереджає й призиває в «Скіфах»:

Прийдіть до нас! Від жахів війни

Прийдіть у наші мирні объятья!

Поки не пізно — старий меч у піхви,

Товариші! Ми станемо брати…

Тут саме Росія, з її неприборканістю, стихійністю, розмахом — носій нової ідеології. Створення поеми «Дванадцять», де ставши-льон революційний лик нової Росії, завершило «трилогію вочеловече-ния».

Таким чином, ліричний герой А. А. Блоку проходить важкий і складний шлях: від споглядальника, естета до активного діяча, творця

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам