Образ Гринева-Мемуариста в повісті А. С. Пушкіна«Капітанська дочка»

Колекція творів: Образ Гринева-Мемуариста в повісті А. С. Пушкіна»Капітанська дочка»

Один з головних героїв роману — Гринев-Мемуа-Рист, що після закінчення багатьох лет після описива-емих подій порахував необхідним представити на суд читача події двох років його юнацького життя. Ці два роки життя надовго запам’яталися Гриневу насамперед своїми «дивними» приятельськими від-носіннями з Пугачовим. Більше того, за цей короткий період часу він помітно змужнів, душевно обога-тился, зберіг свою честь, виявив відвагу й мужест-в, зміг відстояти й захистити у важких випробуваннях своє щастя

Створюючи образ героя-мемуариста, Пушкіна всі дос-конально продумав. Оповідач Гринев — дворянин. Для нього природне неприйняття й осуд восста-ния Пугачова і його переслідувачів. Він добрий, чест-ний, шляхетний. Додання своєму героєві саме та-ких моральних якостей Пушкін порахував дуже важливому й необхідним: читачеві легше повірити в правдивість описуваних подій. Невипадковий і віз-раст Гринева-свидетеля — сімнадцять років. Цей віз-раст щасливої юності, по Пушкіну, як би робив його героя вільним від соціальної моралі, здатним на «бунт», на боротьбу за своє щастя, на протест проти деспотичної волі батьків

Юному офіцерові-дворянинові ще далекий соціальний стереотип мислення. Соціальний інстинкт подска-зивал Гриневу, що ставитися до заколотників і » бун-товщикам» потрібно негативно, однак у реально віз-никавших ситуаціях він більше довіряв особистим впе-чатлениям. Думаючи, з погляду дворянина, що Пугачов — ворог і розбійник, Гринев все-таки вважав своїм обов’язком розповісти правду про поводження цього чег ловека. Правду, який би вона не була, незважаючи на те, що ця правда суперечить тій, що зложилася в офіційній думці Опугачеве.

Завдяки чесності Гринева-Оповідача, нікому не ведена правда про керівника повстання Пугачові стала надбанням усіх. Заощаджена з молодості честь дозволила Гриневу-Мемуаристові бути шляхетним в описі всього, що він бачив багато років тому, бути вдячним за добро Пугачову

Гринев на схилі віку не намагається нічого сховати від нащадків — ні своїх учинків, ні своїх тодішніх думок: «Я думав також і про ту людину, у чиїх ру-ках перебувала моя доля і який по дивному збігу обставин таємниче був із мною свя-зан…».

Мемуарист Гринев — справжній дворянин, ника-кие «насильницькі потрясіння» він не приемлет. Честь допомогла йому бути щирим у неприйнятті воору-женной боротьби народу: «…начальники окремих отря-дов самовладно карали й милували; стан усього великого краю, де лютувала пожежа, було жахливо… Не приведи Бог бачити російський бунт, біс-смисленний і нещадний!»

Образ Гринева даний у повісті у двох тимчасові з-мерениях — Гринев у сімнадцять років і Гринев-Мемуа-Рист, людина, навчена досвідом і багато побачивши-ший на своєму столітті. Минуле своє, особливе дитинство, Гринев-Мемуарист описує з гумором. Взяти хоча б епізод, що оповідає нам про вчителя-французі: «Він був добрий малий, але ветрен і безпутний до крайнос-ти» або: «Ми негайно поладили, і хоча за контрактом зобов’язаний він був учити мене по-французькому, по-німецькому й всім наукам, але він зволів нашвидку вивчитися від мене абияк бовтати по-російському, — і потім кожний з нас займався вже своєю справою. Ми жили душу в ду-шу…» Іронія, що ставиться до самого себе, у словах Гринева-Мемуариста дуже важлива. Нею Пушкін стре-мился підкреслити об’єктивність свого оповідача, показати характер героя позитивного, позбавленого марнославства, егоїзму й гордині

Таким чином, задум автора показати мемуариста об’єктивним, чесним, шляхетним, щирим дворя-нином із социально-обусловленним характером убежде-ний безсумнівно вдався суд читача події двох років його юнацького життя. Ці два роки життя надовго запам’яталися Гриневу насамперед своїми «дивними» приятельськими від-носіннями з Пугачовим. Більше того, за цей короткий період часу він помітно змужнів, душевно обога-тился, зберіг свою честь, виявив відвагу й мужест-в, зміг відстояти й захистити у важких випробуваннях своє щастя

Створюючи образ героя-мемуариста, Пушкіна всі дос-конально продумав. Оповідач Гринев — дворянин. Для нього природне неприйняття й осуд восста-ния Пугачова і його переслідувачів. Він добрий, чест-ний, шляхетний. Додання своєму героєві саме та-ких моральних якостей Пушкін порахував дуже важливому й необхідним: читачеві легше повірити в правдивість описуваних подій. Невипадковий і віз-раст Гринева-свидетеля — сімнадцять років. Цей віз-раст щасливої юності, по Пушкіну, як би робив його героя вільним від соціальної моралі, здатним на «бунт», на боротьбу за своє щастя, на протест проти деспотичної волі батьків

Юному офіцерові-дворянинові ще далекий соціальний стереотип мислення. Соціальний інстинкт подска-зивал Гриневу, що ставитися до заколотників і » бун-товщикам» потрібно негативно, однак у реально віз-никавших ситуаціях він більше довіряв особистим впе-чатлениям. Думаючи, з погляду дворянина, що Пугачов — ворог і розбійник, Гринев все-таки вважав своїм обов’язком розповісти правду про поводження цього чег ловека. Правду, який би вона не була, незважаючи на те, що ця правда суперечить тій, що зложилася в офіційній думці Опугачеве.

Завдяки чесності Гринева-Оповідача, нікому не ведена правда про керівника повстання Пугачові стала надбанням усіх. Заощаджена з молодості честь дозволила Гриневу-Мемуаристові бути шляхетним в описі всього, що він бачив багато років тому, бути вдячним за добро Пугачову

Гринев на схилі віку не намагається нічого сховати від нащадків — ні своїх учинків, ні своїх тодішніх думок: «Я думав також і про ту людину, у чиїх ру-ках перебувала моя доля і який по дивному збігу обставин таємниче був із мною свя-зан…».

Мемуарист Гринев — справжній дворянин, ника-кие «насильницькі потрясіння» він не приемлет. Честь допомогла йому бути щирим у неприйнятті воору-женной боротьби народу: «…начальники окремих отря-дов самовладно карали й милували; стан усього великого краю, де лютувала пожежа, було жахливо… Не приведи Бог бачити російський бунт, біс-смисленний і нещадний!»

Образ Гринева даний у повісті у двох тимчасові з-мерениях — Гринев у сімнадцять років і Гринев-Мемуа-Рист, людина, навчена досвідом і багато побачивши-ший на своєму столітті. Минуле своє, особливе дитинство, Гринев-Мемуарист описує з гумором. Взяти хоча б епізод, що оповідає нам про вчителя-французі: «Він був добрий малий, але ветрен і безпутний до крайнос-ти» або: «Ми негайно поладили, і хоча за контрактом зобов’язаний він був учити мене по-французькому, по-німецькому й всім наукам, але він зволів нашвидку вивчитися від мене абияк бовтати по-російському, — і потім кожний з нас займався вже своєю справою. Ми жили душу в ду-шу…» Іронія, що ставиться до самого себе, у словах Гринева-Мемуариста дуже важлива. Нею Пушкін стре-мился підкреслити об’єктивність свого оповідача, показати характер героя позитивного, позбавленого марнославства, егоїзму й гордині

Таким чином, задум автора показати мемуариста об’єктивним, чесним, шляхетним, щирим дворя-нином із социально-обусловленним характером убежде-ний безсумнівно вдався

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам