Написання прислівників разом, окремо та через дефіс

Разом пишуться:

1. Прислівникові сполуки, що складаються з при­й­ме­н­ни­ка Та іменника, але в яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним імен­ни­ком можливе означення до цього іменника (при­кме­т­ник, займенник, числівник): без ві­до­ма, без кінця, без краю, без ліку, без сліду, без сумніву, без упину, в нагороду, в позику, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до краю, до ладу, до лиха, до міри, до пари, до по­ба­чен­ня, до речі, до сих пір, до смерті, до сьогодні, за кордон, за рахунок, з-за кордону, з краю вкрай, з розгону, на бігу, на вагу, на весну (але навесні), на вибір, на віку, на диво, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на по­ру­ки, на радість, на свіТаНку, на славу, на сміх, на ходу, на щастя, під боком, під силу, по за­ко­ну, по суті, по черзі, у вигляді. 2. Словосполуки, що мають значення при­слі­в­ни­ків і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) або двох прийменників: від ра­н­ку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу. 3. Словосполуки, які в реченні виконують фу­н­к­ції прислівника Та складаються з уз­го­джу­ва­но­го прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня, ТаКим чи­ном, темної ночі, тим Разом, тим часом. 4. Прислівники, утворені сполученням при­й­ме­н­ни­ка з повним прикметником чоловічого (се­ре­д­ньо­го) роду: в основному, вці­ло­му. 5. Прислівники, утворені сполученням при­й­ме­н­ни­ка по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо. title=”hea

(function(){