“Ми живемо, під собою не чуючи країни…”

Колекція творів: “Ми живемо, під собою не чуючи країни…”

У російській літературі не раз траплялися драматичні протистояння між поетом і владою. Міркуючи про долі письменників, Герцен писав в 1851 році: “Жахлива, чорна доля випадає в нас на частку всякого, хто осме-лится підняти голову вище рівня, написаного импера-торским скіпетром… Історія нашої літератури – або мартиролог, або реєстр каторги…”

Що ж змінилося в XX столітті? Так нічого. Історія повторюється: трагічно складаються долі Цветаевой, Ахматовій, Платонова, Булгакова, Пастернаку… Це далеко не повний перелік письменників, чия доля залежала від вож-дей. У цей довгий список входить і ім’я О. е. Мандель-Штама. Його протиборство із владою почалося рано, хо-тя він, як і Блок, почувши музику революції, спочатку прийняв її.

В 1922 р. на Лубянку догодив брат поета Олександр. Осипнув заступився за брата, зустрівшись із самим ” залоз-ним Феліксом”. Із цього часу й почалися його неприят-ности.

Уже до 1923 р. його ім’я було викреслено зі списків з-трудников всіх журналів. Мандельштам знав, що кожний його рядок, кожний його твір уважно прочитивают-ся. Проте в 1933 р. він пише памфлет, спрямований проти “батька народів”. Б. Пастернак, згадуючи той час, писав про вірш, прочитаному йому Мандельштамом.

На питання “Хто-небудь, крім мене, знає ці вірші?” Ман-Дельштам відповідав, що читав їхній одній жінці. Пастернак порадив знищити їх негайно. Поет не обіцяв, і… 30 травня 1934 р. був арештований. Ордер на арешт був підписаний самим Ягодою. От рядка із цієї епіграми:

Його товсті пальці, як хробаки, жирні,

А слова, як пудові гирі, вірні

Тараканьи сміються усища,

И сіяють його халяви

За автором цих рядків з’явилися вночі троє з понятими. На Лубянке катували нічними допитами, яскравою лампою, солоною їжею, не даючи води. За спробу протестувати надягли гамівну сорочку, відправили в карцер. Ніхто не сумнівався, що за ці рядки він поплатиться життям, але його заслали на 3 роки в глухе містечко Чердинь на Камі. Через багато років слідчий, що займався реабилитаци-їй, висловив письменникові Каверіну здивування із приводу настільки м’якого покарання, на що той висловив припущення, що, імовірно, Сталін був приголомшений прямотою Мандельштама. Е. Евтушенко затверджує, що “Мандельштам був пер-вим росіянином поетом, що написав вірші проти начинав-шегося в 30-і роки культу особистості Сталіна, за що й поплатився”.

Після посилання йому заборонили проживати в 12 великих містах Росії. Так Мандельштам виявився у Воронежу, де було важке, напівголодне існування, принизлива процедура щомісячної перевірки, стеження й цькування

В 1937 році, коли прийшов кінець посиланню, Мандельштам написав хвалебні вірші про Сталіна. З вуст Пастернаку з-вестно про його телефонну розмову з диктатором, у якому “батько народів” давав зрозуміти, що зм’якшити доля поета мо-жет тільки хвалебна ода, що він благополучно прийме. От рядка з віршів, у яких Мандельштам хотів дока-зать, що він не “ворог народу”:

И промайне полум’яного років зграя,

Прошелестить спілою грозою Ленін,

И на землі, що уникне тленъя,

Буде будити розум і життя Сталін

Останній рядок цих віршів за рубежем, у тритомнику, і в недавніх публікаціях дана в іншій редакції:

Буде губити розум і життя Сталін

Йому повернули на рік відносну волю. Але диктатор почував, що поет не зломлений. 2 травня 1938 р. Мандель-Штам був знову арештований, 27 грудня 1938 р., по докумен-там, умер від паралічу серця, а його дружина одержала повідомлення про смерть тільки в червні 1942 г.

А закінчити хочу рядками, написаними поетом в 1912 році:

Паденье – незмінний супутник страху,

И самий страх є почуття порожнечі -

Деякі для вічності живуть

И в числі цих деяких – Осип емильевич Ман-Дельштам.

(function(){