Композиція роману «Герой нашого часу»

Колекція творів: Композиція роману «Герой нашого часу»

Я — як людина, що позіхає на балі,

Який не їде спати тільки тому,

Що ще немає його карети. Але карета готова…

М. Лермонтов

Михайло Юрійович Лермонтов у романі «Герой нашого вре-мени» створює портрет типового представника 40-х років XIX століття. Печорин, по визнанню автора, «портрет, склад-ленний з пороків усього нашого покоління, у повному їхній раз-витії». Його шлях майже копіює долю Онєгіна з некотори-мі виправленнями на час

Лермонтов не просто показує героя, але хоче объяс-нитка й обґрунтувати його характер умовами того життя, що веде Григорій Олександрович. Для цього автор наруша-ет хронологію оповідання. Глави в романі розташовані не один по одному подій, що відбуваються, а по внутрішньої логи-ке, якої дотримується автор. Вони повинні випливати в такому порядку: «Тамань», «Князівна Мері», «Фаталіст», » Бе-Ла», «Максим Максимич», «Передмова до журналу». Лер-Монтов же ставить першим розділом «Белу», у якій дає описа-ние героя очами штабс-капітана Максима Максимича, до-торий мало що розуміє в складній особистості Печорина, а лише відбиває вчинки й дії героя. Слідом за розповідь-чиком ми теж досить смутно уявляємо собі щирі причини поводження Григорія Олександровича. Ми мимоволі зараховуємо його в розряд лиходіїв, здатних розсміятися після смерті улюбленої жінки. Максим Максимич після загибелі Бели вирішив: «Я, знаєте, більше для пристойності, хотів уте-шити його, початків говорити; він (Печорин) підняв голову й за-сміявся!.. У мене мороз побіг по шкірі від цього сміху…»

У наступній главі, «Максим Максимич», ми довідаємося, що Печорин не хоче бачити свого давнього приятеля, і зроблений-але не розуміємо мотивів цього вчинку героя. Картину дорисо-вивает портрет. Він середнього росту, широкоплечий, тонкий у талії, при ходьбі він не розмахував руками — вірний «ознака скритності характеру». У Печорина майже дитяча посмішка. При світлих волоссях — вуси й брови темні — «ознака поро-ди в людині». Карі очі його не сміялися, коли він сміявся. І автор дає коментарі, що «це ознака — або злого нра-ва, або глибокого постійного смутку». Лермонтов, створюючи пси-хологический портрет героя, відкриває завісу таинственно-сти над ним. Потім у журналі, властиво в щоденнику, Печорин пояснить багато своїх учинків і розкриє читачам душу, що страждає від цих учинків не менше, ніж його жертви. Ге-Рій задає собі питання: чому руйнується всі, до чого б не доторкнувся він? «Я іноді себе нехтую… чи не тому я пре-зираю й інших?.. Я дивлюся на страждання й радості тільки у від-носінні до себе, як на їжу, що підтримує мої щиросердечні сили… перше моє задоволення — підкоряти моїй волі все, що мене оточує». Щастя для Печорина- це насичена гордість. Так по його провині зруйнований побут «мирних контрабанди-стов», убитий Грушницкий, розбиті серця Віри й князівни Ме-Ри, загинула Бела… скільки ще жертв можна віднести на його рахунок? Печорин зізнається, що в ньому співіснують два челове-ка: один робить учинки, інший їх судить. Але чи не так уже поганий наш герой? Грушницкий зі своїми приятелями набагато гірше його, вони готовили вбивство на дуелі. Печорин про це знав, але до останньої мінути вірив у шляхетність Грушницкого, а коли той сподличал, Григорій Олександрович убив його. Так, у загибелі Бели він винний, але й глибоко страждає, не хоче бачити Максима Максимича, щоб не роз’ятрювати рану, вона занадто глибока. Свої почуття герой ховає під маскою дорівнює-душия, від того він часом неприємний читачам. Зайву емо-циональность Печорин уважає проявом слабості, тому воліє виглядати егоїстом і негідником, ніж лирич-ним і мрійливим дурнем, яким тримається Грушницкий.

Відносини із князівною Мері можна скоріше віднести до за-слугам Печорина, ніж до його «лиходійств». Ця любов розбудила душу світської панянки; страждаючи, вона плаче й сме-ется, їй стають близькі прості людські емоції й переживання. Її душа відкрилася миру, і це чи не головне!

Таким чином, завдяки складній композиції Лермон-Тов зміг донести до читача основну ідею роману, показав типового представника нового покоління, досяг поставлений-ний завдання, а саме для цього писався роман

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам