Іван Георгійович Петровский

У даному рефераті мною робиться спроба розповісти про одному з найвідоміших і талантливейших математиків XX століття – Івані Георгійовичі Петровском. Я хочу освітити не тільки його воістину грандіозну наукову діяльність, адже Петровский – автор сучасної теорії диференціальних рівнянь, автор багатьох наукових робіт по інших областях математики, які мають авторитет у науковому середовищі, але і як про талановитого організатора й суспільного діяча. Петровский з 1951-го року й до самої своєї смерті в 1973-м року був ректором Московського Державного Університету, під його керівництвом у МГУ почали працювати десятки нових кафедр, нові факультети. Також Петровский був чудовим педагогом і залишив після себе чудові книги по курсам, прочитаним їм на механіко-математичному факультеті МГУ. Досліджувати життя й діяльність цього воістину геніальної людини я й намагаюся

Студентські роки

Іван Георгійович Петровский народився 5-го січня ( 18-го по новому стилі) 1901-го року в м. Севске Орловської губернії в купецькій сім’ї. Дата народження Івана Георгійовича приводиться по його автобіографії (архів відділу рідких книг НБ МГУ, Ф. 22, оп. 1, ед. хр. 65, л. 5) . Цікаво, що в збереженій метриці вказується інша дата – 6 січня 1901 р. (архів МГУ, Ф. 260, оп. 1, буд. 1, л. 1) . Міське реальне училище він закінчив в 1917-м року з відмінними оцінками по всіх дисциплінах, крім двох: математики й малювання. Але (парадокси педагогіки!) малювати він любив, любов до мистецтва, живопису (серед особливо улюблених їм художників можна назвати Рембрандта, Сєрова, Нестерова й інших) стане надалі невід’ємною частиною його всебічно розвитий обдарованої натури, а його фундаментальні праці в області математики взагалі, і в області побудови загальної теорії звичайних диференціальних рівнянь зокрема, багато в чому й надовго визначать характер ряду напрямків сучасної науки. Закінчивши училище, Петровский їде в Москву в надії надійти в Московський університет. Спочатку він надходить на природне відділення фізико-математичного факультету Московського університету, але незабаром залишає його й вертається в сім’ю, що переїхала до цього часу в Елизаветград. Тут він учиться в Механіко-машинобудівному інституті, де виявився його інтерес до математики. Як пише сам Петровский в автобіографії, першою його математичною книгою була Утеория чиселф німецького вченого Петера Густава Дирихле. Ця книга так уразила його красою думок і фактів, що назавжди повернула його убік математики. Також чималий вплив на Петровского зробила й книга Миколи Єгоровича Жуковського по теоретичній механіці. Повернувшись в університет в 1922-м року, він визначається на математичне відділення фізико-математичного факультету

В 1927-м року студент п’ятого курсу Іван Петровский взяв участь у першому Всеросійському з’їзді математиків, виступивши із привітальним мовленням від імені молоді фізико-математичного факультету МГУ

Петровский у свої студентські роки, що пришелись на післявоєнні, голодні для Росії роки, мав мало умов для навчання. Йому доводилося вдень заробляти гроші на життя й вечорами вчитися самостійно по книгах. Йому довелося перемінити безліч професій: він був і двірником, і вантажником, і вчителем. Так, з 1923-го по 1930-й рік він працював викладачем математики на робітфаку Вищих творчий-творчих-творчі-художньо-творчих майстерень (ВХУТЕМАС) , і з деякими зі своїх учнів, що стали згодом скульпторами, художниками, музикантами, він зберіг дружні відносини й у майбутньому

Наукова діяльність Петровского

Великий вплив на молодого Петровского зробив професор Дмитро Федорович Егоров, аспірантом якого він був в 1930-х роках. Егоров займався завданнями в області диференціальної геометрії, теорії інтегральних рівнянь, теорії функцій і інших областей прикладного математичного аналізу. Таким чином, рід майбутніх досліджень самого Петровского був визначений у цей час. Його перша наукова праця була присвячена дослідженню завдання Дирихле про відшукання гармонійної функції, що задається рівнянням (приватний вид рівняння Лапласа на площині) , що має велике значення в прикладних завданнях механіки. Петровским в 1928-м року вперше була доведена загальна теорема одиничності рішення цього завдання. Пізніше, в 1941-м року, Петровским було вирішене більше загальне завдання Дирихле для рівнянь Лапласа. З того років, проведених в аспірантурі під початком Егорова, більшість робіт Петровский присвятив дослідженням диференціальних рівнянь. Але взагалі Петровский ніколи не замикався на дослідженні якої-небудь окремої області математики. Навпроти, він намагався інтегрувати різні розділи математики, застосовував методи, характерні для одного з розділів до іншого. Так, Петровскому належить повне рішення завдання про визначення примітивної

(function(){