Ідейний зміст п’єси «Вишневий сад»

Колекція творів: Ідейний зміст п’єси «Вишневий сад»

П’єса «Вишневий сад» — останній твір Чехова. У вісімдесяті роки Чехов передавав траги-ческое положення людей, що втратили зміст своєї жиз-ни. П’єса була поставлена на сцені Художнього театру в 1904 році

Наступає двадцяте століття, і Росія стає вікон-чательно капіталістичною країною, країною фабрик, заводів і залізниць. Цей процес прискорився зі звільненням селянства Олександром П. Риси нового ставляться не тільки до економіки, але й до обще-ству, міняються подання й погляди людей, утрачи-вается колишня система цінностей. Дія п’єси відбувається в маєтку поміщиці Любові Андріївни Раневской. Соціальний конфлікт п’єси — це конфлікт дворянства, що йде, із пришедшей йому на зміну буржуазією

Інша сюжетна лінія — соціально-романтична. «Вся Росія — наш сад» — так вустами своїх героїв гово-рит сам Чехів. Але мрія Ані й Пети Трофимова разби-вается об практицизм Лопахина, з волі якого виру-бається вишневий сад. Любов Андріївна Раневская — це вже не Микола Петрович Кірсанов з роману Тур-Генева «Батьки й діти», яким намагається пристосувати-ся до нового свого положення й робить спроби пері-будувати господарство у своєму маєтку. До кінця девятнад-цатого століття більша частина поміщиків після скасування кріпосного права розорилася

Дворянство, що звикло праздно жити, витрачати, але не наживати, не зуміло перешикуватися в нових услови-ях. Любов Андріївна давно вже «спустила» весь свій стан, її маєток закладений і перезаставлене, але вона, у силу звички, не може змінити свій марнотрат-ний спосіб життя. Раневская не розуміє, що наступивши-шиї час жадає від її постійних зусиль, необхо-димих для матеріального виживання

Любов Андріївна живе емоціями, спогаду-мі про минуле, вона розгублена, зломлена всім происхо-дящим і, я думаю, що швидше за все вона просто боїться думати про сьогодення, ідучи в якісь малозначні міражі. І якщо її можна зрозуміти, тому що вона всього лише жінка, розпещена багаторічною дозвільною звичкою просто пурхати по життю, те її брат Гаїв — це суміш тупої зарозумілості про свою значущість і цілковиту незначність у всім. У такому-те віці старий лакей Фірс одягає йому штани! Це важлива де-таль в окресленні його характеру

Чехов у щоденнику писав: «Вся Росія — країна якихось жадібних і ледачих людей. Вони жахливо багато їдять, п’ють, люблять спати вдень і жахливо хропуть…». Гаїв заявля-ет, що весь свій стан він «проїв на льодяниках». Гаїв завершує галерею «зайвих людей» у росіянці классш ческой літературі. Гаїв, що вимовляє довгі мови, — це всього лише пародія на культурного й утворений-ного дворянина. Конфлікт із життям дозволяється на користь торжествуючого Лопахина, «хижого звіра» по визначенню Пети Трофимова.

Лопахин — явна протилежність власникам вишневого саду. Безтурботності й непрактичності старих хазяїв вишневого саду протипоставлені енергія й господарська цілеспрямованість Лопахина. Він пручи-мій нащадок тих, «чиї особи дивляться з кожного вишнево-го дерева в саду». Лопахин — нащадок кріпаків, до-торие працювали на Раневских. Він радіє, купивши маєток. Трофимов говорить про Лопахине: «Як у змісті обміну речовин потрібний хижий звір, що з’їдає все, що попадається на шляху, так і ти потрібний». Чехів ясно бачив хижацьку природу капіталу. Приобретательство калічить людини, стаючи його другою натурою. Тон-Кая, ніжна душа Лопахина рано або пізно загрубіє, тому що «комерсант» у ньому завжди буде брати гору. Емоції й нажива — це абсолютно несумісні по-нятия. Лопахина потрясають сльози Раневской, він розумний і розуміє, що не все можна купити й продати, але прак-тицизм «мужика» перемагає в ньому. Але яке нове життя можна побудувати, загубивши прекрасний вишні-вий сад і віддавши землю під дачі? Життя й краса раз-рушена. Дачники доповнять те, що почав Лопахин.

Чехов чітко показав повну деградацію й мораль-ное збідніння дворянства, розкладання його як класу. Розпад дворянської культури завершує їх економичес-яке розкладання. Але, на думку Чехова, капіталізм теж тимчасове явище, тому що несе із собою раз-рушение. Петя радить Лопахину «не розмахувати ру-ками». Що це значить? У ці слова Чехов вкладає великий сумнів у доцільності дій Лопа-Хіна. Трофимов говорить: «Будувати дачі, розраховувати, що з дачників згодом вийдуть окремі хозяе-ва, — це теж значить розмахувати руками».

Герої по-різному бачать своє майбутнє. Раневская счи-тане, що її життя кінчене, Трофимов і Аня навіть десь раді продажу саду, тому що це дає їм шанс на-чать нове життя й виростити свій сад. Вишневий сад — це символ прожитого, і з ним ідуть Фірс і Раневс-Кая. Старого лакея Фірса забувають, він залишається в пус-тім, забитому будинку, де, імовірно, умре не від ста-рости, а від голоду й спраги. Фірс, я думаю, покірно прийме смерть, розуміючи, що своє вже прожив і в його роки смішно чіплятися за життя. Чехів показав Росію на роздоріжжі, Росію, у якій ще не зжито до кін-ца минуле, де ще не наступило остаточно насто-ящее, але вже переглядає майбутнє

Петя Трофимов, цей пасивний мрійник і идеа-аркуш, представляється Чехову людиноюою, що унич-тожит влада й зможе змінити життя. Його мрії про рівність, братерство, справедливість, на мою думку, усього лише мрії. У Раневских його кличуть «облізлим ба-рином» не тільки через зовнішність, але й через те, що він залишається юнаків у своїх мріях

Аня вірить Трофимову й згодна виїхати з ним у Мос-Кву. Швидше за все, вона надійде на курси або стане ре-волюционеркой.

П’єса кінчається вигуком: «Здраствуй, нове життя». Чехів не показав, який вона буде, так він і не міг показати, тому що це був 1904 рік. Трофимов і Аня повні надій, випробовуючи приплив сил і не удержи-моє бажання трудиться на благо людей. Петя, на думку Чехова, повинен перемінити Лопахина, тому що саме в його вуста автор вкладає коштовну думку про те, що «вся Росія — наш сад».

Чехов був глибоко переконаний, що людині, щоб бути вільним, потрібний вся земна куля. Наближалася бура. Чехів передбачав і чекав її. У кожному творі Чехова ясно виражений протест проти бессмисленнос-ти й вульгарності людського існування. П’єса «Вишневий сад» — це минуле, сьогодення й майбутнє Росії. Дали високу оцінку Чехову багато письменників. Олексій Толстої писав: «Чехов — це Пушкін у прозі». Я думаю, що із цим твердженням складно не согласить-ся. «Вишневий сад» — підсумок творчого шляху письменника. Цією п’єсою Чехов завершив ідейне розвінчання дво-рянства, почате романом Тургенєва «Батьки й діти».

За сорок років, що пройшли після скасування крепостно-го права, дворянство в значній мірі втратило свої економічні позиції, воно поступово сходило з арени панівного класу

В «Вишневому саду» Чехов уперше дав розгорнутий бій дворянству як класу. Паразитизм дворянства, пус-тозвонство, звичка до незаслуженої розкоші — все глубоко гидотно письменникові

їхній новий власник, ЩоПоміняє, вишневого саду теж не є позитивним героєм. Він більше жизне-здатний, має міцну хватку, але в погоні за при-минулим буржуазія, безсумнівно, знищить духовні цінності

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам