Готовий твір: Думка сімейна в образах Наташи Ростовой і Марьи Болконськой

Роман «Війна й мир» — один із центральних добутків великого письменника Лева Миколайовича Толстого. Незважаючи на панорамність, достаток персонажів і подій, це, у першу чергу, добуток про людей, про їхні пошуки свого місця в житті. На тлі масштабних історичних подій Толстого цікавить приватне життя людини, що ськладається не в служінні людям взагалі, своєму стану, народу, державі, а в служінні своїм рідним, сім’ї.

Ця «думка сімейна» найбільше яськраво втілилася в образах жінок, у першу чергу в образах Наташи Ростовой і Марьи Волконській. Товстої начебто здалеку, через безліч перешкод і життєвих труднощів веде героїнь до ідеалу приватного життя — до сім’ї. Важко знайти більше різних людей, чим Наташа й Марья, коли вони вперше з’являються на сторінках роману. По-детськи безпосередня, життєрадісна, легка в спілкуванні, легковажна, влюблива Наташа з першої ж зустрічі розташовує до себе навколишніх. Завжди сумна, тиха й замислена князівна Марья, навпроти, зовсім не вміє подобатися. Наташа мінути не може пробути на самоті. Вона звикла бути в центрі уваги, бути загальною улюбленицею. Марья про себе говорить: «Я… завжди була дикунка… Я люблю бути одна… Я не бажаю іншого життя, та й не можу бажати, тому що не знаю ніякого іншого життя». Влюбливість Наташи не знає границь. До історії з Курагиним важко знайти момент її життєпису, коли б вона не була ні в кого закохана. Борис Друбецкой, учитель, блиськучий Василь Денисов, знову Борис, але вже красень-ад’ютант, нарешті, князь Андрій. Марья дозріває для своєї любові поступово, довго, як би боячись її й не вірячи в її можливість. Наташа йде до своєї теперішньої любові через безліч захоплень, Марья — у ськромній самітності. Але вже в цей час можна помітити в них загальні риси: любов до людей і щирість. У Наташи вони проявляються бурхливо, захоплено. Вона може кинутися на шию зовсім незнайомій людині, щоб виразити йому свою вдячність. Марья ж виражає свою любов терпінням і допомогою своїм «божим людям». Обидві вони відкриті для співчуття й готові прийти на допомогу. Є в них і деяка зовнішня подібність: вони обидві не дуже гарні. Але в мінути, коли Наташа й Марья проявляють кращі якості своєї душі, вони перетворюють і стають прекрасними. Товстої, підкреслюючи цю обставину, виражає своє глибоке переконання, що щира краса людини не зовнішня, а внутрішня. Наташа й Марья спочатку дуже далекі від мети, до якої їх веде автор, — від тихого й щасливого сімейного життя, що поглинає без залишку. Легковажна Наташа не може пожертвувати своїм способом життя, волею для коханої людини. У князівни Марьи інші причини. Вона не вважає за можливе для себе піти від батька, від «божих людей», від своєї сумної самітності. Марья нічого не хоче для себе особисто й готова віддати життя в жертву іншим людям: «Якби в мене запитали, чого я бажаю найбільше на світі, — я ськазала б: бажаю бути бідніше самого бедного зі злиденних». Самопожертва — от девіз життя Марьи до зустрічі з Миколою Ростовим і смерті князя Андрія.

Девіз же Наташи — життєрадісність. Тому, коли героїні вперше зустрічаються, вони, природно, не знаходять загальної мови. Усе міняється із приходом війни. Горе, позбавлення, втрата даху, втрата близьких змінили їх. Зустрілися знову в ліжка смертельно пораненого князя Андрія зовсім інші жінки — повзрослевшие й помудревшие, що усвідомили відповідальність за свої сім’ї. Наташа змушена доглядати за збожеволілою від горя матір’ю, Марья виховує маленького осиротілого племінника. «Чистий, повний сум так само неможливий, як і повна радість». Людина має здатність звикати до прикростей і відходити від них. Так і героїні Толстого у своїх повсякденних турботах поступово відроджуються. Вони усвідомлюють не тільки порожнечу життя світської, але й безцільність замкнутого чернечого життя. Жінки знаходять те, заради чого варто жити: до них приходить теперішня любов. Кінець роману, де описується буденна, зовсім прозаїчне сімейне життя Марьи й Миколи, Наташи й Пьера, здається дивній і суперечній всій попередній подіям, повним переживань, шукань, хвилювань і тривог. Привівши таких різних героїнь через багато випробувань до однієї розв’язки, Толстой показав неминучість і необхідність для людини звичайного сімейного життя, не засміченої світськими забобонами. Толстовські героїні не жертвують нічим заради сімейного життя. Це не жертва, а природне для них нормальне поводження, засноване на самому святому почутті — почутті любові до чоловіка й дітей.

У романі «Війна й мир» Л. Н. Толстой зобразив російське суспільство, починаючи з низів, з народу, і закінчуючи різними представниками дворянства. Серед останніх він зображує два зовсім протилежні середовища: омертвілим, живучим штучним життям вище світло й моськовське дворянське суспільство, намальоване автором із щирою симпатією. Характеристику різних шарів дворянства Толстой дає по сім’ях, родовим гніздам. І те, що письменник уважає позитивним, відзначено міцними сімейними відносинами. Думка сімейна стає своєрідним критерієм моральності й моралі його героїв. У романтичних і поетичних тонах малює автор вигляд моськовського патріархального дворянства, яськравими представниками якого виступають сімейство Ростових і любляча всі просте й російське Марья Дмитрівна Ахросимова. Ростови залучають письменника своїми міцними моральними основами, дружніми й любовними відносинами між членами сім’ї, простим і добрим сприйняттям людей. Щасливий сімейний побут цієї сім’ї є для Толстого головним моральним критерієм. Письменник показує, що передумовою для морального розвитку й сімейного щастя Ростових була зовсім не дворянська патріархальність, а дружба, любов, довіра, які панували в цій сім’ї. Але автор не приховує й недоліків, властивих їм, прояву кріпосницьких замашок, поміщицького практицизму, зображуючи поступову зміну поетичної атмосфери в сімействі Ростових суворою прозою життя. І все-таки такі сім’ї, як Ростови й Болконськие, викликають щиру симпатію й повагу автора. Щиросердечна чистота, стійкість Миколи Ростова, що стала станом їх щасливого сімейного життя з Марьей Болконськой; внутрішня краса самої Марьи, що змушує забути про її некрасиву зовнішність; чуйність, теплота й щирість Наташи, її материнське почуття, що зробили героїню теперішнім моральним ідеалом Толстого — все це не могло не захоплювати письменника. Дивно яськраво й рельєфно зображує Толстой зміну поколінь, розходження в інтелектуальному й психологічному вигляді, у прагненнях і інтересах. Це все стосується як старих, представників століття, що йде, так і тільки підлітків, що прилучаються до життя. Так, у старому князі Болконськом автор втілив ті прогресивні й позитивні риси, які були властиві стародавньому росіянинові барству XVIII століття. Він представник родової російської аристократії, і, незважаючи на те що епоха Катерини відходила в минуле, заслужено користувався повагою й повагою. Вигадливо сполучаються в старому князі — вдачі владного вельможі, перед яким тріпотять всі домашні, аристократа, що пишається своєму родоводу, і риси демократичної людини великого розуму. В образі молодих — Пети Ростова й Николеньки Болконського письменник дуже точно відтворить риси кращої частини дворянського суспільства. Ідеал Пети — лихий гусар Денисов. Юний Ростов геройськи гине за батьківщину, здійснивши свою мрію, — стати сьогоденням офіцером. А героїчний романтизм, чесність і правдивість Николеньки, його щиросердечна чистота морально зближає його з учасниками декабристського руху. Всі позитивні якості молодого покоління, прояву яких ми бачимо на сторінках роману-епопеї, передані їм сім’єю, виховані сімейними традиціями, атмосферою, у якій формувалися їхні характери. Не випадково, як би на підтвердження цієї думки, в епілозі перед Николенькой Болконським встає образ батька, і він урочисто викликує: «Батько, батько! Так, я зроблю те, чим би навіть він був задоволений». Оцінюючи свій добуток, сам Л. Н. Толстой відзначав, що йому «хотілося захопити всі» у вибраній їм темі, не обмежуючи її яким-небудь шматком життя. А опис мирного життя, у першу чергу, полягає в сценах приватного життя сімей. Як би не були значні історичні події, життя людей з їхніми інтересами, думками, проблемами завжди залишається на першому місці. І для Толстого думка сімейна мала дуже важливе значення, тому що саме із цього «сімейного миру» люди попадають у круговорот бурхливих історичних подій.

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Школьный софт – сборники сочинений, готовые домашние задания по всем предметам