Герої оповідання Чехова «Дама із собачкою»

Чехов у своїй творчості приділяв величезну увагу миру складних, найчастіше непередбачених рухів людської душі й особливо почуттю любові. Безумовно, любов – найясніше й прекрасне почуття, але життя в суспільстві накладає на людину обмеження й заборони, покликані направити могутню стихію любові в спокійне сімейне русло, де пристрасть узаконена й стає лише одним з елементів повсякденного життя. У Росії в часи Чехова були дуже сильні патріархальні подання про любов і шлюб. Уважалося цілком нормальним женитися й виходити заміж не по любові, а або по «розумному розрахунку», або за домовленістю батьків, або з якихось інших міркувань життєвого здорового глузду

Однак прожити без любові або ж загнати в тісні рамки живе вільне почуття далеко не просто. Якщо людини, обділеного любов’ю, не поглинали цілком інтереси практичної або духовної властивості, то в якийсь момент він з болісною гостротою й болем відчував безглуздість і безцільність життя. Йому ставало страшно й нудно жити лише для того, щоб – за словами Пушкіна – благополучно «померти посередині дітей, плаксивих бабів так лікарів».

Герої оповідання Чехова «Дама із собачкою» живуть спокійним і розміряним життям, що уже давно визначилася, придбала цілком завершену форму, а в перспективі в них – повільне старіння. У їхньому житті немає місця сильним страстям, у ній нічого не відбувається. Нудно! Героїня їде на море лише тому, що в суспільстві прийнято їздити на море. Вона, як сотні інших дозвільних, старанно відпочиваючих жінок, виконує запропонований ритуал: прогулюється по набережній, гріється на сонце, дихає корисним морським повітрям. Головний герой, Гуров, живе так само розмірено й нудно. Правда, він час від часу дозволяє собі «маленькі витівки», щоб якось скрасити свої сумовиті сірі будні в сім’ї, що завжди була йому чужий

Він змінює дружині, що не любить, та й ніколи не любив, женившись, швидше за все, щоб бути «як всі». Його зради – аж ніяк не романтичні пригоди, вони – частина все того ж рутинного порядку. Любовний зв’язок Гурова й Ганни Сергіївни представляється обом чимсь випадкова й скороминущим, хоча жінка вперше змінила чоловікові й щиро переживає це. Проте цей «південний» роман вносить у їхнє існування пожвавлення: їх, немов дітей, залучає те, що їхній зв’язок ставиться до сфери заборон, над нею тяжіє поняття, що притягає, «не можна», і вони не замислюються про наслідки. Але ця начебто ні до чого не зобов’язуюча гра поступово переростає в серйозне почуття, а час літнього відпочинку вже підійшло до кінця. Хоча їм і шкода розставатися один з одним, вони впевнені, що впораються із собою й забудуть приємний курортний роман

Але занароджена любов сильніше їх – взагалі ж слабких і безвладних людей. Гуров нічого не може із собою поробити й відправляється в містечко, де живе його «дама із собачкою». Він ні на що не сподівається, але при зустрічі з Ганною Сергіївною довідається, що й вона тужила за ним, марне намагаючись його забутися

Геніальність Чехова в тім, що він із приголомшливою переконливістю показує нам любов людей самих звичайних і нічим не примітних, «маленьких». Вони – пересічні й, взагалі ж, нудні люди. Вони не мають сил подолати ні з любов’ю, ні з життям, і їхній зв’язок так і залишається звичайним зв’язком, тому що вони не в змозі не розірвати свої відносини, не вступити один з одним у законний шлюб. Гуров боїться свою дружину, а Ганна Сергіївна не хоче ранити свого чоловіка. Однак насправді не це головне: ми розуміємо, що їх обох утримує страх змінити звичний спосіб життя. Вони продовжують час від часу тайкома зустрічатися, щоб «урвати» у життя крупицю щастя, але це щастя штучно й недостовірно. Чехів залишає кінець оповідання відкритим, він не показує читачеві, як любов його героїв неухильно поринає в болото вульгарної повсякденності, але про цьому неважко догадатися, оскільки розказана їм історія не може мати кінця. Це – свого роду «дурна нескінченність» , тому що ні Гуров, ні Ганна Сергіївна ні до чого не прагнуть і життя їх не наповнене змістом, що могла їм даровать любов, якби вони не були так слабкі…

(function(){