«Чортова гойдалка» у поезії й у житті Ф. Сологуба

Колекція творів: “Чортова гойдалка» у поезії й у житті Ф. Сологуба

Качає чорт гойдалка

Уперед – назад, уперед – назад…

Ф. Сологуб

Сучасники срібного століття з любов’ю, зворушливо ставилися до поета й прозаїка Федору Сологубу. От що пі-сала про нього Зінаїда Гиппиус: “Про Блок можна було написати вмер. І про Розанове. Та й про Брюсова: він гірше, ніж умер, він – болипевицкий цензор, божевільний жорстокий кому-нист, пише оди на смерть Леніна й перетворився з поета й безпомічного віршомаза… що навіть дивно (або, на – проти, не дивно). Але чи можу я говорити про Сологубе? Він у Росії. Я його знаю, люблю незмінно, поважаю нез-менно, от уже майже тридцять років…»

Я спеціально привів настільки об’ємну цитату з Гиппиус, тому що в цій характеристиці – весь художник Сологуб і громадянин Сологуб, і явище “Сологуб у світі». Поет любимо й поважаємо творчою російською інтелігенцією за те, що не схилив колін перед варварською владою большеви-ков. Багато хто це зробилися

Головною трагедією поета була мрія й дійсність у вічній боротьбі й грі з його душею, ранимої й беззахисної:

…Хочу кінця, шукаю початку,

Передбачаю фатальну межу

Протиріч я хотів,

Мрія владичицею стала

Його тягне образ таємничої зірки – “зірки Маир». Але він завжди хоче вернутися на рідну свою землю

Відомо, що, коли Сологуб виходив на естраду й читав свої чарівні вірші, він сам здавався трагічним противо-речием цих віршів

У них спліталося реальне з нереальним. Мені здається, що його “мрія й дійсність» у вічній грі з його душею – це і є той образ, що він намалював у своїх віршах про “чортову гойдалку». Він немов був схильний у всім вишукувати й, якщо її там ні, те придумати:

Потягай з відьмою мудрої,

Силу в силі покажи…

ПРО, Кузмич мій беднокудрий,

Ти мене заворожи!

Поет сам був радий тому, що його хтось зачарує, заворо-жит. І сам він часто брав ритм заворожливий, явно сам виступаючи в ролі чаклуна:

…Ти не в колі, весь ти в крапці,

Я ж у крапку не вміщуся…

…будеш умирати,

И тоді зрозумієш і приймеш

Троецветную печатка…

Для додачі “чарівники» своїм віршам він міняв ритми, шукав таємничі значеннєві й словесні ходи:

Водою спокійної відбиті,

Вони безпристрасно оголені

При світлі тихому нічного місяця

Два отроки, дві діви творять нічний обряд…

Сологуба вважали людиною гордовитим. Особливо жур-налисти, які навперебій домагалися в нього інтерв’ю. Але що поробити – він не любив ці метушливі братії, йому було жаль на них витрачати час і душу

Вони ж, щоб відомстити не раз повідомляли його чаклуном і са-дистом. І це була майже правда – темні сили властвова-чи в його поезії:

Коли я в бурхливому морі плавав

И мій корабель пішов до дна,

Я возопил: “Батько мій, Диявол,

Урятуй мене, адже я тону».

Визнавши батьком диявола, ліричний герой Сологуба при-нял від диявола й вся чорна спадщина: злісну тугу, ду-шевное самітність, холод серця, відмова від земний ра-дости й презирство до людини. Після таких одкровень, як дитячий сон, пригадувалися його ніжні рядки:

У поле не видно ні зги…

Хтось кличе: “Допоможи!»

Як допоможу?

Сам я бідний і малий,

Сам я смертельно утомився -

Що я можу?..

Далі у віршах іде високий моральний мотив:

Якщо не зможемо йти,

Разом умремо на шляху…

Але, на жаль, процес відходу від минулих моральних идеа-лов набирав згубну силу. Якщо раніше він писав:

Я вірю в Бога, що творить,

У святі завіси небес… -

Те тепер стало:

Збираю вночі трави

И варю з них відвари…

На тлі таких контрастів було неможливо зрозуміти, що за особистість – поет Сологуб. Сам він не проявляв до друзів ніякої особливої уваги. Один час їх зв’язувала друж-ба із Блоком. Але після написання Блоком “Дванадцяти» він охолонув і кнему.

Ім’я Сологуба щосили гриміло. Актори вили з естради його знамените:

Качає чорт гойдалка…

Видимо остаточно зруйнувавши свою душу, він ішов у містику з реального миру:

У світі ти живеш із людьми, -

Немов у лісі, у темному лісі,

Де написаний біс на бісі, -

Тут з такими ж звірами

Видимо, це варто розуміти як поразка Дон Кихо-Та, котрий не зміг подужати любов’ю й мрією це населено-ное бісами простір. “Чортова гойдалка», описавши послід-ний півколо в житті поета, назавжди зупинилися. Основились для нього, але в його поезії вони усе ще розгойдуються за-диристо й хоробро, нагадуючи нам, що життя завжди можна зробити просто смертельною грою

(function(){