Біль людська (по повісті В. Распутіна «Живи й помни»)

Колекція творів: Біль людська (по повісті В. Распутіна “Живи й помни»)

Війна… Саме слово говорить про лихо й гору, про несчас-тье й сльози. Скільки людей загинуло під час цієї, страшної Великої Вітчизняної війни!.. Але, поги-баючи, вони знали, що борються за свою землю, за своїх рідних і близьких. Смерть – це страшно, але набагато страшнее духовна загибель людини. Саме про це розповідає повість В. Распутіна “Живи й помни».

Автор розкриває душу дезертира Андрія Гуськова. Ця людина була на війні, не раз був поранений і конту-дружин. Але, виписавшись із госпіталю, Андрій відправив-ся не у свою частину, а воровски пробрався в рідне село, ставши дезертиром

У повісті немає детективного сюжету, небагато геро-ев, але все це тільки підсилює наростаючий психоло-гизм. В. Распутін спеціально в образі Андрія изобража-ет звичайної людини із середніми розумовими й. духовними здатностями. Він не був боягузом, на фронті сумлінно виконував всі солдатські обов’язки

“Він боявся їхати на фронт, – говорить автор. – Усього себе, до останньої краплі й до останньої думки, він приготував для зустрічі з рідними – з батьком, матір’ю, Настеной – цим і жив, цим видужував і дихав, тільки це одне й знав… Як же назад, знову під кулі, під смерть, коли поруч, у своїй же стороні, у Сиби-Ри?] Хіба це правильно, справедливо? Йому б тільки один-єдиний денек побувати будинку, угамувати душу – тоді він знову готовий на що завгодно». Так, саме так хо-тіл зробити Андрій. Але щось зламалося в ньому, щось змінилося. Дорога виявилася довгої, він звик до мис-чи про неможливість повернення

Зрештою він спалює всі мости й стає дезертиром, а значить – злочинцем. Коли Андрій виявився біля рідного будинку, він усвідомив всю низькість сво-його вчинку, зрозумів, що відбулося щось страшне й тепер йому все життя має бути ховатися від людей. Саме в такому ключі найбільше часто витлумачує-ся образ головного героя. Але варто враховувати, що Анд-Розвівайся ще занадто молодий, щоб зробитися героїчною людиною. Він і не збирався дезертирувати, але туга за рідним, родині, рідному селу виявилася сильніше всього, і той самий день, що йому не дали для отпус-ка, стає фатальним

Ця повість не тільки про те, як солдат стає дезертиром. Вона ще й про жорстокість, що руйнує силі війни, що вбиває в людині почуття, бажання. Якщо це відбувається, людина може зовсім сво-бодно стати героєм. Якщо ні, то туга, як правило, буде сильней. Тому Андрій Гуськов не просто пре-датель, він – особистість, приречена на загибель із саме-го початку. Він слабшав, але чи можна його винити в сла-бости?

Трагедія повести підсилюється за рахунок того, що по-гибает у ній не тільки Андрій. Слідом за собою він уво-дит і свою молоду дружину, і ще не народженого ребен-ка. Настена – жінка, здатна пожертвувати всім, аби тільки кохана людина залишився живий. Але чоловіка своє-го, незважаючи на любов до нього, вона все-таки вважає вино – ватим. Біль її підсилює можливий осуд одне-селян

Як і її чоловік, Настена – жертва нищівної війни. Але якщо Андрія можна винити, то Настена – жертва безвинна. Вона готова прийняти на себе удар, по-дозрения близьких, осуд сусідів, навіть покарання – все це викликає в читача безперечне співчуття. “Війна затримала Настенино щастя, але Настена й у війну вірила, що воно буде. От настане мир, поверне-ся Андрій, і все, що за ці роки зупинилося, знову рушить із місця. Інакше Настена й не представляла своє життя. Але Андрій прийшов завчасно, преж-де перемоги, і все переплутав, перемішав, збив зі свого порядку – про цьому Настена не могла не догадуватися. Тепер доводилося думати не про щастя – про іншому. А воно, налякавшись, відсунулося кудись, затьмарилося, заз-лонилось – ні шляхи йому, здавалося, звідти, ні надії». Зруйновано подання про життя, а з ними й самим життям. Втративши опору в цьому вирі, Настена ви-бирает вир іншої: ріка забирає жінку до себе, звільняючи її від якого-небудь іншого вибору

Валентин Распутін, гуманіст по суті, у повісті “Живи й помни» малює антигуманну природу війни, що вбиває навіть на величезній відстані

(function(){